Відповідно до ст. 43 КУ кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Законодавством України передбачені різні шляхи реалізації цього права. Виходячи з положень КЗпП та ЦК, реалізувати своє право на працю можна шляхом укладення трудового договору, контракту або цивільно-правового договору: договору підряду, договору доручення, авторського договору та інших цивільно-правових угод. Усі ці договори регулюють суспільні відносини у сфері трудової діяльності осіб і на перший погляд можуть здаватися тотожними, хоча їх правове регулювання істотно відрізняється.
Існує тенденція на практиці цивільно-правовий договір називати трудовою угодою, хоча за своєю правовою природою це договори про виконання певних робіт або про надання певних послуг.
Були думки, що трудові та цивільно-правові договори є взаємовиключними видами договорів. Але ст. 9 ЦК зазначає, що його положення застосовуються до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Основним законодавчим актом у сфері трудових відносин є КЗпП, ст. 4 якого встановлює, що законодавство про працю складається з КЗпП та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. ЦК не підпадає під таке визначення акта трудового законодавства. Виходячи з цих положень, маємо два законодавчі акти, що регулюють подібні правовідносини, і саме тому велике значення має визначення притаманних рис кожному з даних видів договорів.
У чому ж різниця між трудовим договором та цивільно-правовим договором? На що потрібно звертати увагу і який вид договору обирати, продаючи свою працю?
Ст. 626 ЦК визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
КЗпП у ст. 21 визначає поняття трудового договору. Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Виходячи з положень ЦК, що регулює відносини, спрямовані на укладення, зміну та припинення цивільно-правових договорів (далі – ЦПД) та положень КЗпП, що регулює відносини при укладенні, зміні та припиненні трудових договорів (далі – ТД), можна визначити основні критерії, за якими ці договори можна відрізнити один від одного.
|
|
Трудовий договір |
Цивільно-правовий договір |
|
Нормативне регулювання |
Норми трудового права та норми цивільного права України |
Норми цивільного права |
|
Сторони у договорі |
Роботодавець і працівник |
Замовник і виконавець |
|
Форма договору |
Укладається в усній і письмовій формі, у випадках, передбачених законодавством (ст. 24 КЗпП України – лише в письмовій |
Укладається лише в письмовій формі (ст. 208 ЦК) |
|
Суть договору |
Працівник зобов'язується виконувати роботу згідно кваліфікації і підкорятись правилам внутрішнього трудового розпорядку, а також підпорядкований і підконтрольний роботодавцеві |
Виконавець зобов'язується на свій власний ризик виконати певну роботу (надати послугу), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити її. Виконавець внутрішньому трудовому розпорядкові не підпорядковується, і не підпорядкований замовникові |
|
Оформлення правовідносин |
Подається заява і приймається наказ про прийняття на роботу, а якщо укладається між фізичними особами, то підлягає реєстрації в державній службі зайнятості |
Сторони підписують письмовий договір, наказ чи розпорядження не видається, в державній службі зайнятості не реєструється |
|
Предмет договору |
Сам процес роботи |
Матеріальний результат роботи або послуги |
|
Строк договору |
Укладається на невизначений строк. Строковий договір може бути укладено лише у випадках, коли трудові відносини не можуть установлюватися на невизначений строк з урахуванням характеру роботи, умов її виконання або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством |
Строк визначається сторонами |
|
Документи, що подаються |
Документ, що посвідчує особу (паспорт, військовий квиток, свідоцтво про народження, довідка з місць відбування покарання), трудова книжка, довідка про ідентифікаційний номер фізичної особи, свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, документ про фахову підготовку (якщо робота потребує такої підготовки), довідка про стан здоров'я (у випадках, передбачених законодавством) |
Документ, що посвідчує особу, довідка про ідентифікаційний номер фізичної особи |
|
Трудова книжка |
Запис вноситься |
Запис не вноситься |
|
Включення до штату |
Працівника наймають на посаду включену до штату підприємства |
До штату не включений |
|
Вік, з якого можна укладати договір |
Можна укладати з досягненням 16 років – самостійно, з 15 років (як виняток) – за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, учні загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів (за певних умов) – з 14 років (ст. 188 КЗпП), для окремих категорій працівників цей вік може бути підвищено |
Можна укладати з 18 років та в інших передбачених законом випадках набуття повної цивільної дієздатності – самостійно, з 14 років – за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників |
|
Умови виконання роботи |
На власника законодавством про працю покладається обов'язок забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, (ст. 141 КЗпП). Тобто працівник отримує все необхідне для виконання роботи, визначеної трудовим договором: робоче місце, необхідні матеріали, устаткування, обладнання, тощо. |
Виконавець у процесі роботи використовує свої матеріали і свої засоби, якщо інше не встановлено та не обумовлено в договорі |
|
Порядок виконання роботи |
Працівник зобов'язаний виконувати доручену йому роботу особисто (ст. 30 КЗпП) |
Виконавець у випадках, передбачених договором, має право покласти виконання цього договору на третю особу |
|
Заробітна плата |
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства і не може бути меншим від мінімальної заробітної плати, встановленої законом і має виплачуватися не рідше 2 разів на місяць |
Розмір і порядок оплати визначається та закріплюється договором і не залежить від мінімальної заробітної плати |
|
Соціальні та трудові гарантії |
Працівникові при укладенні ТД законодавством про працю гарантується нормування робочого часу, вихідні, святкові і неробочі дні, відпустки, оплата праці при відхиленні від нормальних умов праці, допомога по безробіттю, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності |
Цивільним законодавством України пільги і гарантії не передбачені, і надаються тільки тоді, коли виконавець самостійно проводить відрахування до соціальних фондів або коли сторони домовилися про час надання послуг, про компенсаційні виплати за рахунок замовника, тощо |
|
Відповідальність |
Працівника при укладенні ТД можна притягнути до дисциплінарної відповідальності (догана, звільнення) та обмеженої матеріальної відповідальності, і лише у випадках, безпосередньо передбачених законом, – до повної. Обов'язок доводити вину працівника покладається на роботодавця. З працівником, може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність. |
Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за завдану замовникові шкоду, недоотримані ним доходи, упущену вигоду, якщо не доведе, що шкода завдана не з його вини, або якщо інше не встановлено договором (штрафні санкції, дострокове розірвання договору, відшкодування збитків) або законом |
|
Ризик негативних наслідків |
Ризик негативних наслідків роботи покладається на роботодавця |
На виконавця покладається ризик негативних наслідків роботи |
|
Підстави розірвання та припинення |
Підстави для розірвання (припинення) ТД визначені КЗпП, ними можуть бути: угода сторін, закінчення строку, на який його було укладено, ініціатива працівника, ініціатива власника або уповноваженого ним органу тощо, про що у трудовій книжці працівника робиться запис |
Визначається за домовленістю сторін, за спливом строку, на який його було укладено, по закінченню виконання передбаченої договором роботи та передавання результатів її замовникові, про що складається акт, який підписують сторони, та оплати виконаної роботи |
|
Вирішення спору |
Відбувається через звернення працівника до комісії із трудових спорів, профспілки або в судовому порядку |
Лише в судовому порядку |
|
|
ВИСНОВОК: Слід зазначити, що викладений вище перелік відмінностей трудового договору і цивільно-правового договору не є вичерпним і може бути продовжений. Розуміння правової природи цих видів договорів, їх правильне застосування означає гарантію уникнення можливих непорозумінь між сторонами договору. У разі виникнення конфлікту між сторонами укладеного договору необхідно чітко визначити, який саме вид договору між ними було укладено, адже від цього залежить, норми якого законодавства будуть застосовуватися при вирішенні спору, оскільки законодавство про працю поширюється тільки на осіб, що уклали трудовий, а не цивільно-правовий договір. |
Джерело - Адвокат та Адвокатура