Як відомо, у структурі вітчизяної прокуратури існують окремі природоохоронні прокуратури. Однак деякі лісгоспи вже стикались із запитами прокуратур, які мають назву «екологічні». У зв’язку з чим мене довелось чути питання від лісівників, в чому між ними різниця, чи є вони однаковими, чим займаються, чому назви аналогічні, хто з них «главніший», кого з них більше боятися та ін. Також задавались питання, чому дотримання лісового законодавства контролюють ще й місцеві (районні, міськрайонні) прокуратури ?
Відповідаю: Вже понад півтора десятка років в системі прокуратури діють близько трьох десятків природоохоронних прокуратур, які створені у більшості областей країни. Крім того, такі структури діяли в окремих містах обласного підпорядкування, де, як правило, існує несприятлива екологічна обстановка або зосереджено декілька великих промислових підприємств (приміром, у Луганській області діяли Стаханово-Алчевська і Лисичанська-Рубіжанська міжрайонні природоохоронні прокуратури) До жовтня 2011 року всі вони мали назву «..міжрайонні природоохоронні...». (наприклад – «Рівненська міжрайонна природоохоронна прокуратура»).
Завданням природоохоронних прокуратур визначалось дотримання законодавства про збереження, використання, охорону та відтворення природних ресурсів, а саме: об’єктів природно-заповідного фонду, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, тваринного і рослинного світу, морського середовища, територіальних вод.
У жовті 2011 року наказом Генерального прокурора України заснована окрема структура – Дніпровська екологічна прокуратура, основним завданням якої визначено нагляд за дотриманням природоохоронного законодавства в басейні річки Дніпро, її водосховищ, Дніпровсько-Бузького ліману, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг по всій території України. До речі, назвали створену прокуратуру чомусь не «водна», а «екологічна». Формальною причиною створення «мережевої» прокуратури стало загострення екологічних проблем Дніпра. Мов, на думку чиновників, її діяльність буде сприяти негайному вирішенню таких проблем.
В основу її роботи покладений так званий «басейновий» принцип, за яким прокурори мають наглядати за всім тим, що робиться у басейні однієї річки. Сюди входить нагляд за забудовою прибережних смуг, дотримання земельного та водного законодавства, експлуатація водогосподарських споруд, контроль за підприємствами, які здійснюють скиди у Дніпро тощо. Між іншими, екологічні прокуратури мають право здійснювати нагляд за дотримання лісового законодавства при використання лісів, розташованих у басейні головної річки країни. До того ж, екологічним прокурорам «віддали» нагляд за підрозділами рибоохорони та водної міліції, та в їх руках опинився контроль ще й за державними «охоронцями» риби.
Замітимо, що «басейнова» прокуратура не є «ноу-хау» українських правоохоронців. В Росії вже понад 20 років діє Волжська міжрегіональна природоохоронна прокуратура, компетенція якої поширюється на весь басейн головної водної артерії країни – Волги. Прокуратура сусідів розташована у Твері, і до її складу входить ще 16 екологічних прокуратур у російських містах, розташованих на берегах відомої російської ріки. Варто сказати, що діяльність цієї прокуратури не стала рятівною для самої Волги. Російські екологи вже давно констатують, що водойма перебуває на межі екологічної катастрофи.
Створений апарат Дніпровської екологічної прокуратури (ДЕП) налічує понад 20 співробітників і розташовується у м. Києві.. До її складу також увійшли 7 міжрайонних екологічних прокуратур, що розташовуються у великих містах по течії Дніпра: Києві, Черкасах, Кременчуці, Дніпропетровську, Запоріжжі, Очакові. Всього, в структурі новоствореного правоохоронного органу працевлаштовано близько 60 прокурорських працівників. Названі прокуратури не підлеглі обласним прокурорам, адже сама ДЕП діє на правах обласної.
Згідно наказу Генерального прокурора України №3/2 –ГН від 04.10.2011 року, між екологічними та природоохоронними прокурорами відбулось розмежування: природоохоронні прокуратури були позбавлені права нагляду за дотриманням законодавства в басейні річки Дніпро. Натомість їм залишений нагляд за всім іншими напрямками природоресурсного законодавства, у тому числі – і за лісами. Разом з тим, відбулась зміна вивісок: всі природоохоронні прокуратури стали називатись «…міжрайонні прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері». Як і раніше, керівники цих прокуратур підпорядковуються обласним прокурорам. До речі, на рівні обласних прокуратур можуть діяти як окремі прокурори, що наглядають за довкіллям, так і цілі відділи.
Крім того, не позбавлені права нагляду за додержанням лісового законодавства і місцеві прокуратури - районні та міжрайонні прокуратури. Розподіл повноважень між місцевими та природоохоронними прокуратурами щодо нагляду за підприємствами, що здійснюють свою діяльність в сфері охорони довкілля проводиться на підставі наказу обласного прокурора. Приміром, у такому наказі може бути визначено, що всі нагляд за додержанням законодавства всіх лісгоспів на території області відноситься до компетенції міжрайонних прокуратур з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері. Хоча на практиці такий поділ повноважень часто не дотримується, і тому місцеві прокуратури все рівно проводять перевірки на лісових підприємствах, що розташовані в межах її адміністративного району. Казати про високу ефективність такого нагляду з боку місцевих прокуратур не доводиться: більшість керівників лісгоспів стикались із відверто безграмотними та формальними поданнями районних прокурорів.
Однак, схоже що діяльності Дніпровської екологічної прокуратури та мережі спеціалізованих природоохоронних прокуратур у 2014 році прийде кінець: адміністрація Президента розробила новий законопроект «Про прокуратуру», на виконання якого повинні бути ліквідовані всі спеціалізовані прокуратури, включаючи природоохоронні. Вказаний законопроект, з огляду на його авторство, має всі шанси бути ухваленим парламентом вже у кінці цього року.
Відтак, у яких формах в майбутньому буде здійснюватись прокурорський нагляд за довкіллям, покаже час.
Автор – Олег Сторчоус