Фінансовий контроль відносно публічних посадовців потрібен в першу чергу для попередження корупційних проявів та підвищення прозорості  влади. Зокрема, одним із засобів дотримання етики поведінки на публічній службі є періодичне заповнення посадовцями декларацій про свої доходи. Закон про корупцію значно розширив та деталізував перелік майна, фінансових зобов’язань, що повинні щорічно декларуватися посадовцями.

 З цією метою Закон про корупцію (стаття 12) встановлює певні обов’язки для:

- державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування;

- посадових осіб юридичних осіб публічного права, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету (особи, зазначені у пункті 1, п.п. «а», п. 2 частини першої статті 4 Закону про корупцію) 

Зазначені особи зобов’язані щорічно  подавати декларацію з відомостями про:

- доходи;

- нерухоме майно;

- транспортні засоби;

- вклади у банках, цінні папери та інші активи;

- фінансові зобов'язання.

Ці дані є об’єктами для звітування і наступної перевірки. Форма декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру (назвемо її умовно – фінансова декларація) затверджена додатком до Закону про корупцію. У декларації чиновники повинні зазначити відомості про доходи не тільки відносно себе, але й  про всіх членів сім’ї.

Членами сім’ї Закон визнає:

- осіб, які перебувають у шлюбі;

- дітей;

- осіб, які перебувають під опікою і піклуванням;

- осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Примітно, що перелік членів сім’ї відрізняється від кола близьких осіб і не включає в себе батьків, рідних братів і сестер, діда, бабу, онуків, усиновлювачів, усиновлених.

Однак, якщо зазначені особи проживають разом з публічним службовцем ( посадовцем, який отримує зарплатню за рахунок бюджету)  вони визнаються членами її сім’ї. Тоді відомості про них  слід також відображати у декларації. 

Крім того, Закон зобов’язав посадовців декларувати не тільки доходи, але й видатки. Щоправда,  декларуванню підлягають суми,  якщо їх  витрачено за один раз (в тому числі, у вигляді  вкладу/внеску) в розмірі понад 150 000 грн.

Закон встановлює інші строки звітування для службовців, які перебувають у відпустці за межами України або під вартою. Вони зобов’язані подати звітні відомості за звітний рік до 31 грудня. Приватні особи, які не перебувають на публічній службі, не зобов’язані подавати фінансові декларації.  

Громадяни, які припиняють трудові відносини за публічною посадою  зобов'язані подати такі відомості до моменту припинення таких відносин. Ця вимога закону повинна виключити випадки, коли, наприклад, особа шляхом корупційних махінацій у короткий строк незаконно  збагачується, використовуючи своє службове становище. А після цього одразу звільняється із публічної служби, не подаючи відомості про майновий стан за минулий рік.

Згідно п.2  «Порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №16 від 11.01.2012 року,  декларації подаються до кадрових підрозділів відповідних органів державної влади, державних підприємств, де зберігаються в особових справах.  

Певні складнощі виникли на початку  2012 року у питанні про необхідність  подання фінансових та декларацій про майновий стан та доходи (далі по тексту – податкові декларації) працівниками  підприємств та установ сфери управління Держлісагенства. Зокрема, посадовці  управлінь та лісогосподарських підприємств складали ці дві декларації, що було пов’язано з неузгодженням  у законодавчих актах. 

На той час діяла попередня редакція статті 13 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, яка зобов’язувала державних службовців щорічно  подавати податкові декларації органам податкової служби. Водночас Закон про корупцію вимагає публічних службовців подавати не податкові, а фінансові декларації. При цьому антикорупційний закон   поширює вимоги щодо подання фінансової декларації тільки на посадовців держлісгоспів, які одержують заробітну плату за рахунок бюджету. Проте Державне агентство лісових ресурсів України у 2012 році значно розширило коло таких осіб, зобов’язавши всіх посадових осіб всіх держлісгоспів  подати фінансові декларації за попередній звітний рік. Зокрема,  відповідно до листа  від 14.03.2012  за вих. №10-10/1339-12 керівники органів управління, підприємств і організацій безпосереднього підпорядкування, повинні були до 29 березня 2012 року надати відділу кадрів Держлісагенства декларації керівників управлінь та їх заступників, директорів держлісгоспів, керівників установ та організацій безпосереднього підпорядкування. Декларації інших посадових осіб держлісгоспу повинні  надаватись до відповідних кадрових підрозділів підприємств, установ та організацій сфери управління ДАЛР.

 Враховуючи  невизначеність з правовим статусом  посадовців державної лісової охорони в контексті коментованого закону, таку обачливість можна визнати дещо   обґрунтованою. Це пов’язано з відповідальністю, яку встановлює ч.1 ст. 172-6 КУАП за неподання або несвоєчасне подання фінансової декларації. Адже подібні факти притягнення  посадовців держлісгоспів за згадане  порушення були зафіксовані  у 2012 році. Так, постановою Золочівського районного суду Львівської області від 14.05.2012 року визнано винним  лісничого Золочівського лісництва ДП «Золочівський лісгосп» гр.- на А.  у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,  та накладено  штраф у розмірі 170 грн. Згідно судового рішення, лісничий Золочівського лісництва ДП «Золочівський лісгосп», працюючи на посаді з 18.05.2010 року, порушив встановлені ч.1 ст. 12 Закону про корупцію обов’язки щодо подання фінансової декларації за 2011 рік, а саме: до 20.04.2012 року не подав такої декларації за місцем своєї роботи, хоча зобов’язаний був її надати до 01.04.2012 року.

У даній справі суд відніс лісничого держлісгоспу до посадової особи органу державної влади, тобто визнав  суб’єктом відповідальності згідно п.п. «ж» п. 1  ч.1 статті 4 Закону про корупцію. Як вже неодноразово наголошувалось у  роботі, такі  позиції судів є спірними, адже  держлісохорона не є державним органом влади.                 

Крім того, згаданим листом від 14.03.2012  за вих. №10-10/1339-12, Держлісагенство також зобов’язало всіх державних службовців територіальних управлінь лісового господарства  та посадовців держлісгоспів надати податковим органам податкові декларації. Цей крок був  цілком правомірним, зважаючи на вимоги  редакції статті 13 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року, що діяла на той час.

Крім того, порядок  складання податкових декларацій  врегульовано податковим законодавством.  Згідно з пунктом 179.11 ст. 179  Податкового кодексу України, фізичні особи у випадках та обсягах, визначених законом подають податкову декларацію, де зазначаються відомості про доходи, майновий стан, витрати, зобов’язання фінансового характеру. Декларуванню підлягають тільки майновий стан і доходи посадовців. При чому звітування про витрати і зобов'язання фінансового характеру службовців не є предметом податкових декларацій. Відповідно до п.п.  49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу  термін подання податкової декларації за рік, для платників податку на доходи фізичних осіб встановлено до 1 травня року, що настає за звітним. За зверненням платника податку податковий орган, до якого було подано декларацію, видає довідку про подану податкову декларацію за встановленою формою.

17.05.2012 року до попередньої редакції Закону України «Про державну службу» були внесені зміни, якими усунуті розбіжності між антикорупційним законодавством та законодавством про державну службу. З червня 2012 року  ця категорія посадових осіб та  осіб, які претендують на зайняття посади державного службовця, зобов’язана  буде подавати тільки одну фінансову декларацію, форма якої передбачена додатком  Закону про корупцію. Аналогічні положення передбачені  у новій редакції  Закону України «Про державну службу», який набирає чинності з 01.01.2014 року. 

Іншим заходом фінансового контролю є оприлюднення відомостей, зазначених у фінансовій декларації.  Відомості про майновий стан керівників та їх заступників державних органів та органів  місцевого самоврядування та їх заступників, зазначені у поданими ними деклараціях, з 1 січня 2012 року підлягають оприлюдненню протягом 30 днів з дня їх подання шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних органів  влади та місцевого самоврядування. Це законодавче положення обумовлено підвищеною публічною увагою до керівників владних структур. Таким чином, починаючи з 2012 року кожна зацікавлена особа може самостійно порівняти спосіб життя чиновників та їх задекларовані статки.

Повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента повинно бути здійснене до відповідного підрозділу державної податкової служби за місцем проживання протягом 10 днів з моменту такого відкриття.

Зазначене повідомлення містить в собі елемент подвійного контролю за публічними службовцями. Першочерговий контроль відбувається до моменту відкриття такого рахунку за межами країн, адже  українські громадяни зобов’язані для цього отримати  індивідуальну ліцензію, що видається  територіальним управлінням Національного банку України (статті 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1992 року).

Порушення вимог фінансового контролю у вигляді неподання чи несвоєчасного подання відомостей про майновий стан, а також неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про відкриття валютного рахунку тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 172-6 КУАП.

                                                                                                                                                                                                                            Олег Сторчоус