Пожалуйста, подождите...
17.12.2013 Роздiл: Цивільно-правові договори Практичні аспекти застосування відмінностей між трудовим та цивільно-правовим договором

При перевірках виплат фізичним особам одним із інструментів поповнення бюджету є визнання податківцями цивільно-правових договорів, укладених Підприємством з такими фізичними особами, як трудових, із подальшим донарахуванням підприємству зобов’язань з ПДФО.

 

Як показує практика, в більшості випадків податківці все ж таки перемагають в даному протистоянні і Підприємства вимушені доводити правомірність своєї позиції вже в Суді.

 

Дійсно, з урахуванням того, що межа відмінностей між такими договорами доволі відносна, інколи досить одного навіть несуттєвого аргументу, щоб хоча б за вуха, але притягнути цивільно-правові відносини до трудових.

 

Тому, розглянемо найбільш поширені твердження податківців та практичні випадки їх оспорювання.

 

В першу чергу, податківці посилаються на те, що фізична особа виконує роботи (надає послуги) підприємству протягом тривалого періоду, нерідко — з щомісячним переукладенням договору та регулярною (щомісячною) оплатою, тому, відповідно, таку оплату класифікують як заробітну плату.

 

На практиці ж, Суди виносять рішення на користь Підприємства, зважаючи на той факт, що результат виконання робіт (надання послуг) підтверджується Актами, укладеними між підприємством та СПД-ФОП, і відповідні платежі здійснюються на рахунок ФОП.

 

Слід зазначити, що найбільше спорів виникає в ситуаціях, коли фізична особа одночасно є і штатним Працівником підприємства, і Виконавцем за договором цивільно-правового характеру.

 

В таких випадках податківці зауважують, що особа працює на підприємство в режимі повної зайнятості — 8 годин на добу, тому, не може виконувати роботи/послуги ще й за цивільним договором.

 

Для обґрунтування зворотного, слід надати, наприклад, посадову інструкцію з посиланням на те, що обсяг завдань, прав та обов’язків особи як Працівника підприємства не співпадає із колом послуг, які він надавав згідно цивільно-правового договору. Крім того, доцільним буде встановлення в Суді факту, що Працівник під час виконання цивільно-правового договору був зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснення посилання на види її підприємницької діяльності та посилання на те, що особа надавала послуги за цивільно-правовим договором виключно власними ресурсами (технічними засобами, у власному приміщенні тощо), бажано, з посиланням на відповідний пункт договору.

 

При цьому, в Суді слід підкреслювати, що всі інші твердження податківців є документально недоведеними та необґрунтованими міркуваннями.

 

Як приклад, наведені аргументи були враховані в Ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.12р. у справі №2а-670/1267/12 та Постанові Волинського окружного адміністративного суду від 25.01.13р. у справі №2а/0370/4106/12.

 

Водночас, існує і негативна судова практика у випадках, коли, Судом встановлено, що за своєю суттю відносини між підприємством та фізичною особою полягають у систематичному виконанні завдань та поданні звітів підприємству як роботодавцю та відповідають кваліфікації особи як працівника, у зв’язку з чим носять характер саме трудових (Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013р. у справі №  2а-15178/12/2670).

 

Отже, вирішення спорів з даного питання в першу чергу залежить від принципових положень в Договорі між Замовником і Виконавцем та наявності правильної документально оформленої аргументації та представлення належних доказів.

 

Якщо відносини, що є предметом даної інформаційної довідки, мають місце і на Вашому підприємстві, адвокати та юристи нашої Компанії нададуть професійну допомогу з питань коректного документального оформлення, побудування захисної позиції та представництва інтересів підприємства в спорі, з урахуванням щонайменших особливостей Вашої ситуації та власного практичного досвіду вирішення подібних питань.

 

 

 

Джерело -  Крестон Геренті Груп Юкрейн