Конституційний Суд України опублікував рішення № 13-р/2020 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про запобігання корупції", Кримінального кодексу України.

Судді Конституційного Суду визнали такою, що не відповідає Конституції, статтю 366-1 Кримінального кодексу, яка передбачала відповідальність за декларування недостовірної інформації.

Скасована норма передбачала, що подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", або умисне неподання суб'єктом декларування зазначеної декларації караються штрафом від 2 500 до 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

КСУ вважає, що встановлення кримінальної відповідальності за декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації, а також умисне неподання суб'єктом декларування декларації є надмірним покаранням за вчинення цих правопорушень.

"Негативні наслідки, яких зазнає особа, притягнута до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених статтею 366-1 КК України, непропорційні шкоді, яка настала або могла настати у разі вчинення відповідних діянь", - йдеться в рішенні.

Крім того, Конституційний Суд визнав неконституційними деякі положення Закону "Про запобігання корупції":

- п. 6, 8 ст. 11(щодо повноважень НАЗК на здійснення моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб; здійснення контролю та перевірки декларацій суб'єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб'єктів декларування);

- п. 1, 2, з 6 по 10-1, 12, 12-1 частини 1, частини 2-5 ст. 12;

- ч. 2 ст. 13 (щодо прав уповноважених осіб НАЗК);

- ч. 2 ст. 13-1 (щодо уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції);

- ст. 35 (особливості врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування);

- абзаци 2, 3 ч. 1 ст. 47 (щодо обліку та оприлюднення декларацій);

- ст. 48-51;

- ч. 2, 3 ст. 52;

- ст. 65 (щодо відповідальності за корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення).

Рішення КСУ є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Джерело: ЮРЛІГА