ВІДСТОРОНЕННЯ: продовження законодавчих змін

ряд лякає роботодавців штрафами за невакцинованих працівників. Роботодавці, своєю чергою, лякають працівників відстороненням або звільненням у разі відсутності вакцинації. Тож давайте разом з’ясуємо, що робити роботодавцям і працівникам у такій ситуації. 

Що передбачено законодавством

У ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначені хвороби, проти яких профілактичні щеплення є обов’язковими: дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.

Міністерство охорони здоров’я як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, може встановити перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб.

Наказом МОЗ України від 04.10.2021 р. № 2153 (далі — Наказ № 2153), який набуває чинності 08.11.2021 р., затверджено перелік професій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти COVID-19. Це працівники:

• центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 
• місцевих держадміністрацій та їх структурних підрозділів;
• закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, зокрема спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

При цьому вакцинації підлягають усі працівники вказаних установ і закладів згідно зі штатним розписом (Наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням").

Винятком є працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому МОЗ України від 16.09.2011 р. № 595 (далі — Перелік № 595).

Зокрема, до протипоказань належать:

• наявність алергії (анафілактичної реакції);
• вагітність;
• тяжка імуносупресія / імунодефіцит;
• гострі захворювання з підвищенням температури вище 38,0 °C тощо.

Протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем (п. 3 Переліку № 595). Міністерство охорони здоров’я України розробило проєкт наказу про затвердження форми довідки щодо наявності протипоказань до вакцинації проти COVID-19.

З 08.11.2021 р. набувають чинності зміни до постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236, внесені постановою КМУ від 20.10.2021 р. № 1096 (далі — Постанова № 1096). Зокрема, п. 41-6 доповнено нормою щодо відсторонення працівників:

«Керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов’язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щеплення, затвердженим наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 р. № 2153;

2) відсторонення від роботи працівників та державних службовців, обов’язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП, частини 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров’я;

3) взяття до відома, що:

на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини 1 статті 94 КЗпП, частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» (мінімальна зарплата);

відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов’язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили» (Постанова №1096).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» громадяни України зобов'язані, зокрема, піклуватись про своє здоров'я та здоров'я дітей, не шкодити здоров'ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках робити щеплення; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством про охорону здоров'я.

Згідно зі ст. 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається, зокрема, в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень працівників, які підпадають під обов’язкове щеплення (а наказ МОЗ, по суті, визнав обов’язковим щеплення від COVID-19 для певних професій), ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Згідно зі ст. 44-3 КУпАП за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами може бути накладено штраф:

• на громадян — у розмірі від 17 000,00 грн до 34 000,00 грн;
• на посадових осіб — від 34 000,00 грн до 170 000,00 грн.

Отже, обов’язковість вакцинації проти COVID-19 передбачена наказом МОЗ. Умова про відсторонення працівників визначена в постанові КМУ та Законі. Хоч у Закон не внесли змін щодо такої обов'язкової вакцинації, є чинними накази МОЗ та постанови КМУ, які підлягають виконанню громадянами та організаціями, які в них зазначені.

Про що свідчить судова практика

Верховний Суд у постанові від 18.10.2021 р. у справі № 188/608/19 вказав, що відсторонення працівника від роботи — це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації й про це працівник повинен бути повідомлений.

Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Разом з тим за змістом ст. 46 КЗпП допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Подібна позиція суду викладена також у постанові ВС від 04.10.2021 р. у справі № 336/1368/20, у постанові від 01.04.2020 р. у справі № 761/12073/18, у постанові від 23.01.2019 р. у справі № 755/6458/15-ц.

Тому відповідно до п. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 46 КЗпП та Наказу № 2153, Постанови № 1096 з 08.11.2021 р. у роботодавця є два варіанти розвитку подій:

1. Виконати норми Наказу № 2153 та Постанови № 1096 шляхом: 

• оформлення наказу на підприємстві про обов’язковість щеплення, порядок надання підтверджувальних документів та наслідки невиконання, з обов’язковим ознайомленням працівників;
• письмового повідомлення працівників під підпис про обов’язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 з проханням надати в строк до 07.11.2021 р. документи, що підтверджують щеплення, або довідку лікаря про абсолютне протипоказання із зазначенням, що в разі ненадання документів працівник може бути тимчасово відсторонений;
• фіксування факту відмови або ухилення від щеплення;
• оформлення наказу про відсторонення працівників, встановлення строку відсторонення та умов про оплату праці (без збереження зарплати або із її збереженням) з обов’язковим ознайомленням працівників.

У такому випадку працівник має право оскаржити своє відсторонення в суді, а в разі скасування наказу про відсторонення зможе стягнути з роботодавця заробітну плату, яку він не отримував, та середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У разі мінімальної заробітної плати середній заробіток приблизно становитиме 300 грн за день. Тобто за місяць відсторонення роботодавець додатково сплатить працівнику приблизно 6000 грн, за два — 12 000 грн.

2. Працювати без змін. Але в разі перевірки на роботодавця (керівника) можуть скласти адмінпротокол про накладення штрафу в розмірі від 17 000,00 грн до 170 000,00 грн, який передається до суду для розгляду.

На який бік стануть суди, покажуть перші судові рішення.

Отже, якщо роботодавець не виконає розпорядження МОЗ та КМУ, до нього можуть бути застосовані адмінштрафи. Якщо виконає розпорядження і відсторонить невакцинованих працівників, останні можуть через суд стягнути з роботодавця чималеньку суму коштів (середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду).

Звільняти працівників на підставі відмови вакцинуватися в жодному разі не можна, оскільки такої підстави в законодавстві немає. 

Тож наразі маємо більше запитань, суперечностей, порушення прав, ніж відповідей.

Джерело: Ганна Лисенко, profpressa.com