Відомо, що певна частина податкових перевірок закінчується у суді, оскаржуються документи, складені податківцями за результати таких перевірок. За деякими спірними питаннями податківці разом із судами визначились остаточно, за іншими - триває складний процес пошуку істини. В цілому ж можна відмітити певну лібералізацію й відхід від суто фіскальних підходів.
ПОМИЛКИ У ПОДАТКОВИХ НАКЛАДНИХ? НІЧОГО СТРАШНОГО
Так, багато проблем виникає у платників ПДВ з приводу помилок і недоліків при заповненні податкових накладних, які є документальною підставою для формування податкового кредиту. Загальна позиція Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) з цього приводу сформульована в ухвалі від 8.02. 2012 К-9189/08. Якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби (далі - ДПС) суми податі суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи нате, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови. Головна умова до таких, заповнених з певними помилками, податкових накладних - наявність можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.
У вищевикладеному особливий інтерес для платників ПДВ становить та обставина, що ВАСУ не висуває до податкових накладних з помилками вимог, які закладені у п.201.10 Податкового кодексу України (далі - ПКУ). Йдеться про право/фактичний обов’язок покупця у разі порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Надходження такої скарги є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця.
Концептуальне значення має також ухвала ВАСУ від 9.02.2012. Не можуть бути предметом розгляду адміністративним судом і вимоги про визнання недійсними податкових накладних, адже первинні документи лише фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою для податкового обліку платника та не є правовими актами індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Варто нагадати, що на підставі п.1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну від 01.11.2011 N 1379 - податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті. Інших підстав визнання податкової накладної саме недійсною чинне законодавство не передбачає. Але і в цьому єдиному випадку таке має робити не суд, а, скоріш за все, ДПС під час перевірки.
ПОСЛУГИ НЕ ПОТРЕБУЮТЬ ЗАЙВИХ ДОКУМЕНТІВ
Стара проблема - правомірність віднесення сплачених за послуги сум на валові витрати. Досить ліберальний підхід до цієї проблеми можна знайти в ухвалі ВАСУ від 20.12.2011 (рег. №20375195). Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано документальних доказів, що підтверджували б зв"язок між рекламно-інформаційними послугами та господарською діяльністю позивача, як то наявність ефективних результатів від цих послуг, зокрема, збільшення обсягів виробництва та продажу тощо, а відтак, на думку апеляційного суду, позивачем помилково віднесено вартість вказаних послуг до складу валових витрат.
Однак, з такими висновками ВАСУ не погодився з огляду на таке. Причиною виникнення спірних правовідносин стали питання щодо правомірності включення позивачем до складу валових витрат підприємства вартості наданих рекламно-інформаційних послуг, правомірності корегування податкових зобовязань з ПДВ та формування податкового кредиту. При цьому ні Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ні Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв"язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Податківцям під час перевірки були надані договори про надання послуг, акти здачі-прийняття виконаних робіт та платіжні документи на сплату контрагентам коштів за надані послуги, що відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні". При цьому судом вірно зазначено, що податківцями безпідставно розширено перелік документів, якими повинен підтверджуватися факт надання послуг. Чинне законодавство не передбачає спеціальних вимог щодо обов"язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання інформаційно-консультаційних послуг.
МОБІЛЬНИЙ ТЕЛЕФОН ЯК ДЖЕРЕЛО ПОДАТКОВИХ НЕПРИЄМНОСТЕЙ
Ухвалою від 10 січня 2012 року К-27902/09 ВАСУ розв’язав досить актуальну податкову проблемумобільного зв’язку. Податківці своєю перевіркою встановили неправомірне віднесення до складу валових витрат вартості послуг мобільного звязку при відсутності на обліку у платника податків, як власних так і орендованих мобільних телефонів. ВАСУ погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність включення вартості мобільних послуг до складу валових витрат з огляду на підтвердження зазначених витрат: 1) договорами про надання послуг мобільного звязку, 2) виставленими та оплаченими рахунками за користування мобільним звязком, 3) також відповідними наказами та посвідченнями на відрядження.
ФУРШЕТ І БУКЕТИ З ПОЗИЦІЙ ПОДАТКІВЦЯ
Ухвалою від 20 вересня 2011 року К-22781/08 ВАСУ не погодився з висновками податківців, які відмовились визнати суми витрачені платником податків на ділові зустрічі (прийоми). Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за наказом керівника "Про організацію прийому відвідувачів ТОВ…" секретар-референт веде облік відвідань товариства представниками організацій, з якими товариство має господарські відносини. Організація кожної зустрічі відбувається на підставі наказу у відповідності з програмою та кошторисом проведення ділової зустрічі (прийому).
По закінченню кожного місяця складається звіт про результати проведених зустрічей (прийомів) за звітний період. Кошториси витрат та програми зустрічей, як правило, включали букетне обслуговування безпосередньо на підприємстві (в окремих випадках, при прийомах представників нерезидентів сплачується вартість обідів в закладах громадського харчування) та роздачу рекламних матеріалів.
Використання придбаних продуктів харчування для організації прийомів потенційних покупців підтверджуються звітами про результати проведених прийомів.
Таким чином, у таких справах багато що вирішує наявність відповідних документів у необхідній кількості - наказу директора, заздалегідь складених програм прийомів (фуршетів), кошторису, звітів.
В цілому ж, наведена практика свідчить про достатньо ефективний і юридично коректний контроль судових органів за діяльністю податківців.
Источник - Бухгалтер- инфо