КАС ВС визначив, хто може ініціювати спір про оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування
Власниця земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва просила суд визнати протиправним та скасувати рішення сільради про затвердження містобудівної документації.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду пояснив, хто може ініціювати спір про оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування.
З позовом про оскарження рішення сільради про затвердження містобудівної документації (генеральний план села), яке має ознаки нормативно-правового акта, можуть звернутися як особи, щодо яких застосовано це рішення, так і особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких воно буде застосоване. Про це зазначив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
Позивачка, яка є власницею земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, просила суд визнати протиправним та скасувати рішення сільради про затвердження містобудівної документації (генеральний план села).
Спірним рішенням відповідача для перспективних потреб населеного пункту запроєктовано розміщення додаткового кладовища на території, на якій знаходиться земельна ділянка позивачки та інших осіб. На переконання позивачки, цим рішенням не враховано розташування в охоронній зоні території, на якій запроєктовано розташування нового кладовища, її земельної ділянки, що унеможливить використання цієї земельної ділянки за цільовим призначенням.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовив. Суди виходили з того, що позивачка не зазначила, які саме її права, свободи чи інтереси порушені оскаржуваним рішенням відповідача, а лише наводила узагальнені доводи про порушення її прав, свобод чи інтересів, без зазначення жодного обґрунтування негативного впливу спірного рішення.
Касаційний адміністративний суд у складі ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд звернув увагу, що спірне рішення сільради має ознаки нормативно-правового акта.
На підставі аналізу положень статей 264–265 КАС України Суд указав, що особливістю провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів є те, що для таких категорій спорів передбачено фактично необмежене коло осіб, які можуть ініціювати відкриття відповідного провадження в адміністративному суді; необмежене в часі право на доступ до суду для ініціювання такого спору; додаткові гарантії інформування всіх про початок розгляду судом такого спору; додаткові процесуальні гарантії для сторін, що надаються згідно з положеннями КАС України у справах, що розглядаються за правилами загального позовного провадження; спеціальні повноваження суду, спрямовані на гарантування ефективного захисту.
Право ініціювати в суді справу (locus standi) про визнання протиправним та нечинним рішення суб’єкта владних повноважень, яке має ознаки нормативно-правового акта, ґрунтується фактично на зазначеному статусі оскаржуваного акта. Відмова в доступі до суду особи в такій категорії спорів може призвести до ситуації, за якої рішення суб’єктів владних повноважень, що володіє ознаками нормативно-правового акта, буде залишатися поза межами судового контролю.
Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб’єкта владних повноважень.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що, на думку позивачки, спірним рішенням сільради не враховано розташування в охоронній зоні території, на якій запроєктовано розташування нового кладовища, її земельної ділянки, що унеможливить використання цієї земельної ділянки за цільовим призначенням.
Суд визнав таке обґрунтування сумісним з вимогами ст. 55 Конституції України, статей 2, 19 та 264 КАС України щодо обов’язку позивача довести факт порушення спірним рішенням, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень своїх прав та законних інтересів.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій на порушення вимог статей 2, 19 та 264 КАС України не перевірили викладених у позові доводів позивачки, зокрема щодо неврахування під час розробки й затвердження Генерального плану села Красилівка, в якому для перспективних потреб цього населеного пункту запроєктовано розміщення додаткового кладовища на території, на якій знаходиться земельна ділянка позивачки, не надали їм належної правової оцінки і не встановили на цій підставі правомірність спірного рішення сільради.
Ознайомитись з постановою Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі № 320/2015/22 (провадження № К/990/19209/23) можна за посиланням.
Джерело: sud.ua