Наприкінці 2011 року чимало галасу наробив закон, яким до законодавства були внесені численні зміни щодо так званої гуманізації за порушення у сфері господарської діяльності. А наприкінці минулого року великий резонанс викликала поява нового Кримінально-процесуального кодексу. Враховуючи, що значна кількість наших читачів працює на посадах, так чи інакше пов’язаних із прийняттям господарських рішень, ми спробували з’ясувати, що ж являє собою ота гуманізація відповідальності та чи зменшила вона ймовірність покарання для посадових осіб.
Знаючи, чому навколо нас відбуваються ті чи інші події, ми багато чого могли б зрозуміти глибше. Та й реакція наша на такі події, можливо, змінилася б. На такі думки наштовхнув факт прийняття Закону № 4025. Зіставляючи певні факти, якось не дуже віриться у те, що саме «гуманізація відповідальності», присутня у вигляді словосполучення у назві цього Закону, відображає мету його прийняття. Більш логічним було б звернути увагу на два останніх слова у назві. Гадаю, саме вони і є ключовими у розумінні мети прийняття Закону № 4025. Втручання у сферу господарювання, туди, де дійсно створюються матеріальні цінності, та відібрати ці цінності у тих, хто їх створює. Це більше схоже на мету зазначеного Закону.
Ознайомлення із текстом Закону № 4025 та зіставлення деяких цифр, що містяться у законах про держбюджет на 2011, 2012 та 2013 роки, можна дійти висновку, що суть гуманізації відповідальності полягає у збільшенні надходжень до державного бюджету. Так, уведення штрафів як основного виду покарань за вчинення злочинів та адміністративних правопорушень у сфері господарської діяльності має наслідком збільшення надходжень до державного бюджету.
Жоден із законів про держбюджет на 2011, 2012 та 2013 роки не містять таких найменувань статей доходів бюджету, як надходження від сплати штрафів за вчинення адміністративних правопорушень та злочинів. Проте у 2011 році, як і очікувалося, зросли так звані «інші надходження», — до 1 314 400 300 грн, у 2012 році — аж до 2 980 332 000 грн, тобто більше ніж удвічі. А в 2013 році вони мають зрости до 5 107 830 000 грн.
Розраховують наші можновладці також більше конфісковувати майна за рішенням суду. Зокрема, якщо у 2011 році планувалося отримати 46 447 000 грн таких надходжень, у 2012-му — 77 234 000 грн, то «зобов’язання» поточного року щодо конфіскату складають уже 113 392 000 грн.
Висновок: влада прогнозує збільшення кількості зазначених злочинів та адміністративних правопорушень. Адже лише таким чином можна виконати намічені плани. Отже, гуманізація відповідальності за правопорушення у сфері господарювання по суті зводиться до введення відповідальності у вигляді вилучення грошових коштів. Державі вигідніше отримувати гроші від правопорушників, аніж витрачатися на них, утримуючи їх у місцях позбавлення волі.
Суть «гуманізації» відповідальності
Суть «гуманізації» полягає у її комерціалізації. Законодавство про відповідальність за злочини та адміністративні правопорушення у сфері господарювання позбавлено характерних рис досягнення мети кримінального покарання та адміністративної відповідальності. Комерціалізація цього процесу означає переведення його у грошові вимірники замість якихось там відновлення прав та виправлення особистості. А для грошових вимірників, що вже існували, змінено масштаб, звісно, у бік збільшення. Адже державі з кожним днем грошей треба все більше і більше.
Так, якщо раніше відповідно до ст. 1541 Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 р., чинного до набрання чинності Законом № 4025, як запобіжний захід був встановлений мінімальний розмір застави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — НМДГ), то за редакцією Закону № 4025 застава щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, могла бути застосована у розмірі вже від 300 до 1 000 НМДГ, тобто до 17 000 грн. Відповідно ж до нині чинного з 20 листопада 2012 року нового КПКУ щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, застосовується застава від 1 до 20 розмірів мінімальної заробітної плати (далі — МЗП), тобто від 1 147 до 22 940 грн у поточному році.
Щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, застава застосовувалася раніше у розмірі не менше 1 000 НМДГ (17 000 грн), а щодо особи, обвинуваченої у вчиненні іншого тяжкого або особливо тяжкого злочину чи раніше судимої особи, — 500 НМДГ (8 500 грн). Відповідно до Закону № 4025 розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, може бути застосований у розмірі від 1 000 до 4 500 НМДГ, а щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, — від 4 500 до 17 000 НМДГ, тобто до 289 000 грн. При цьому у виключних випадках, якщо суд установить, що застава у вказаних межах не забезпечить виконання зобов’язань особою, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, застава може бути застосована у розмірі, який перевищує вказаний вище.
Відповідно ж до нового КПКУ до особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, застосовують заставу в розмірі від 80 до 300 розмірів МЗП, тобто до 344 100 грн. При цьому новий КПКУ теж залишає можливість застосування застави у розмірах, більших за вказану суму.
Та законодавці не обмежилися збільшенням абсолютних розмірів застави. Змінивши ст. 165 КПКУ, вони позбавили органи слідства та суди можливості застосовувати інші запобіжні заходи, окрім застави та взяття під варту. В результаті ґвалтівник чи вбивця міг розраховувати на підписку про невиїзд як запобіжний захід, а от особа, яка вчинила економічний злочин, могла або внести заставу, або на час слідства оселитися в СІЗО. Не дуже приваблива альтернатива, та інших варіантів Закон № 4025 не залишив. Новий КПКУ дещо завуалював це питання, передбачивши у ст. 180 та 181 такий механізми дії запобіжних заходів у вигляді особистої поруки та домашнього арешту, який фактично усуває можливість застосовувати їх до осіб, які підозрюються у вчиненні економічних злочинів. Санкції цих норм нового КПКУ прямо пов’язані з покаранням у вигляді позбавлення волі, а економічні злочині такого покарання в основній свої масі не передбачають. От і залишаються таким підозрюваним лише три види запобіжних заходів: особисте зобов’язання (аналог підписки про невиїзд), застава чи тримання під вартою.
Відповідь на питання, кому і для чого потрібні зазначені зміни, можна знайти у р. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4025. Відповідно до п. 6 цього розділу Кабінету Міністрів України доручено протягом місяця з дня опублікування зазначеного закону розробити та затвердити порядок внесення коштів як застави на спеціальний рахунок. Не важко зрозуміти, що досить актуальне для влади питання про те, хто і як управлятиме цим рахунком, уже вирішеноСноска 1. Залишається лише очікувати збільшення надходжень на цей рахунок.
КУпАП доповнено рядом статей, які або по-новому врегулювали питання адміністративної відповідальності за вже визначені цим кодексом правопорушення, або взагалі встановили відповідальність за правопорушення, які до цього не були передбачені. Наприклад, порушення правил про валютні операції, відповідальність за які наставала за ст. 162 КУпАП, значно розширена. Так, якщо до «гуманізації» правопорушеннями вважалися незаконні скуповування, продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, за які передбачалося накладення штрафу в розмірі від 30 до 44 НМДГ з конфіскацією валютних цінностей, то відповідно до Закону № 4025 адміністративними правопорушеннями також почали вважатися:
— ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 1621 КУпАП);
— незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 1622 КУпАП);
— порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 1623 КУпАП).
Усі ці правопорушення передбачають штраф від 600 до 5 000 НМДГ. Важко погодитися, що розширення переліку дій, які стали адміністративними правопорушеннями, та введення штрафів за нові адміністративні правопорушення у вказаних вище розмірах можна назвати гуманізацією.
Щодо змін, внесених до ККУ, то вони теж мають ознаки комерціалізації. Адже, якщо раніше для класифікації злочинів і поділу їх на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі застосовувався такий критерій, як строк покарання у вигляді позбавлення волі, то тепер до цього критерію додано ще й грошовий еквівалент, а саме розмір покарання у вигляді штрафу:
— злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у вигляді штрафу в розмірі понад 3 000 НМДГ;
— злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у вигляді штрафу в розмірі не більше 10 000 НМДГ;
— тяжким злочином є злочин з покаранням у вигляді штрафу в розмірі не більше 25 000 НМДГ;
— особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у вигляді штрафу в розмірі понад 25 000 НМДГ.
Якщо ст. 53 ККУ раніше було встановлено загальне правило, відповідно до якого штраф застосовувався у межах від 30 до 1 000 НМДГ, якщо статтями щодо конкретних злочинів не було передбачено вищого розміру штрафу, то тепер у редакції Закону № 4025 цією статтею передбачено повноваження суду застосувати штраф у межах від 30 до 50 000 НМДГ. При цьому несплата штрафу, застосованого судом, карається громадськими роботами із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством НМДГ або виправними роботами із розрахунку 1 місяць виправних робіт за 20 установлених законодавством НМДГ, але на строк не більше 2 років. Якщо ж штраф не сплачено в розмірі понад 3 000 НМДГ, він буде замінений судом на покарання у вигляді позбавлення волі із розрахунку 1 день позбавлення волі за 8 НМДГ.
Що ж до «Особливої частини» ККУ, то велика кількість злочинів у сфері господарської діяльності після змін, внесених Законом № 4025, стала містити санкцію з основним покаранням у вигляді штрафу. Тобто гроші понад усе. Наприклад, відповідно до ст. 212 ККУ, яка передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), та ст. 2121 ККУ, яка передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, до винних застосовують і штраф, і конфіскацію. Як основне, так і додаткове покарання у даному випадку спрямоване на поповнення бюджету.
Мета гуманізації відповідальності
Мету «гуманізації, досить чітко видно із вислову Андрія Портнова, який так пояснив суть гуманізації: «Йдеться про тисячі людей, і мова йде про те, що, якщо ці люди сплатять кошти державі, від цього залежатиме, яка кількість людей вийде на свободу. Але закон чітко формулює, що державний бюджет повинен отримати відповідну компенсацію». Сноска 2. Отже, в даному випадку йдеться про можливість «викупити» свою свободу, тобто відкупитися від відповідальності. І зробити це можна легально за «тарифами», встановленими Законом № 4025.
При цьому Олена Бондарева, представник правлячої в Україні Партії Регіонів наголошує, що «декриміналізація — це абсолютно не амністія. Це гуманізація покарання»Сноска 3. Проте, як на мене, амністія є набагато ближчою до гуманізації, аніж заміна одного покарання іншим.
І дійсно, спираючись на визначення, подані у словниках, гуманізацію важко уявити у формі надання можливості відкупитися. Якщо в одному із джерел під гуманізацією розуміють посилення любові до людини, справедливості в економічному, суспільному житті, визнання та повагу загальнолюдських цінностей, увагу до людейСноска 4, то в іншому джерелі — це реалізація принципу світогляду, в основі якого лежить повага до людей, турбота про них, переконання в їхніх великих можливостях до самовдосконаленняСноска 5. Якось не асоціюється таке поняття гуманізації з тим, про що йдеться у Законі № 4025.
Сергій Ткач, керуючий партнер та президент «Першої Консалтингової Групи», вважає, що «гуманізація» дуже вигідна усім тим, хто володіє владою та дуже великими капіталами. Суть закону про «гуманізацію» виявляється не в тому, щоб звільнити від надмірного покарання усіх, хто вчинив злочин у сфері господарської діяльності, а лише тих, хто має достатньо грошей. Для усіх інших цей закон гарантує боргову яму, тобто тюрму за відсутності грошей легально відкупитися від держави. Без альтернатив».Сноска 6
Отже, мета Закону № 4025, ймовірно, полягає насамперед у декриміналізації, спрямованій на збільшення доходів бюджету. Тобто метою є ГРОШІ. За наявності вибору «сидіти» чи відкупитися, більшість підприємців, скоріше за все, оберуть друге. Надавши їм змогу зробити це легально, влада може розраховувати на збільшення доходів бюджету. До того ж не можна усіх пересаджати, комусь потрібно і працювати в Україні. «Працювати» у даному випадку означає створювати матеріальні блага, а не розподіляти їх, чим зазвичай займаються чиновники та влада, прикриваючись гаслами про піклування знедоленими, бідними та голодними.
Не секрет, що порушують закон найчастіше ті, хто працює. Саме вони несуть ризик помилитися. Адже, лежачи на дивані, важко порушити податкове законодавство.
Одного разу мені довелося бути свідком розмови керівників двох сусідніх заводів. Один скаржився на те, що податківці вже майже «живуть» у нього на заводі. Працювати ніколи, не дають. А другий йому порадив: «А ти зупини завод, як я. Позбавиш їх можливості перевіряти твою роботу, адже її тоді просто не буде. От мій завод стоїть уже п’ять років, і нікому до нього немає діла. Навіть податківцям. Немає діяльності — немає й помилок. Що в мене шукати?»
Враховуючи, що помилятися можуть лише ті, хто працює і вміє це робити ефективно, тримати таких людей у тюрмах у влади немає жодного економічного сенсу. Адже саме вони створюють робочі місця, платять заробітну плату, податки, оживляють міста та села. А влада лише доповідає виборцям про свої заслуги у зростанні обсягів виробництва та ВВП. Отже, таким людям місце на волі. Усім від того вигідно. І люди працюють, і гроші платять за надану їм можливість працювати. Навіть якщо ця можливість надана шляхом заміни позбавлення волі штрафом.
Крім того, розслабивши тих, хто працює, влада може збільшити кількість помилок, «виправлення» яких знову ж таки призведе до збільшення доходів бюджету. Якось один мій знайомий запитав у мене, яке покарання до нього може бути застосованим за вчинення злочину, передбаченого однією із статей ККУ. Дізнавшись, що найгірше для нього у даному випадку — це покарання грошовим штрафом, знайомий припинив хвилюватися, розслабився і приготувався його заплатити. Аби не заважали працювати.
Так от, коли людина не боїться покарання або боїться його, але не дуже, ймовірність вчинення нею злочинів чи адміністративних правопорушень підвищується. Це подібно до того, якби з метою гуманізації відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а саме перевищення швидкості, було б встановлено штраф у розмірі 1 гривня. Навряд чи це призвело б до зменшення кількості таких порушень.
З точки зору політиків для влади, мабуть, привабливо замінити один вид відповідальності іншим: такою собі «гуманізацією» і грошей можна назбирати, і імідж собі покращити. Тобто і про людей нібито піклуються, і гроші від того піклування мають.
Такий підхід до гуманізму не є виключно українським явищем, і лаври першості нашій владі у цьому не отримати. Наприклад, задовго до того, як Україна знову здобула незалежність, Айн Ренд, американська письменниця російського походження, у романі «Атлант розправляє плечі» навела такий діалог:
«— Але врешті-решт, я порушив один із ваших законів.
— А для чого, ви думаєте, вони створюються?… Ви справді вважаєте, що ми хочемо, щоб ці закони виконувалися? — продовжив доктор Ферріс. — Ми хочемо, щоб їх порушували. Вам слід усвідомити, що перед вами не команда бойскаутів, і тоді ви зрозумієте, що наше століття — не вік красивих жестів. Зараз час сили і влади. Ви вели обережну гру, але ми знаємо справжній трюк, і вам треба навчитися йому. Неможливо управляти безневинними людьми. Єдина влада, яку має будь-який уряд, — це право застосування жорстоких заходів по відношенню до кримінальників. Що ж, коли кримінальників не вистачає, їх створюють. Стільки речей оголошується кримінальними, що стає неможливо жити, не порушуючи законів. Кому потрібна держава із законослухняними громадянами? Що вона комусь дасть? Але досить видати закони, які неможливо виконувати, втілювати у життя, об’єктивно трактувати, — і ви створюєте державу порушників законів і наживаєтеся на вині».
Як на мене, у цьому уривку Айн Ренд змалювала сутність влади незалежно від її національної приналежності. То ж не ми перші…
Нормативна база
Закон № 4025 — Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гуманізації відповідальності за правопорушення у сфері господарської діяльності» від 15.11.2011 р. № 4025-VI.
КПКУ — Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI.
КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. № 8073-X.
ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.2003 р. № 2341-III.
Автор - Олександр Єфімов
Опубліковано в журналі “Справочник экономиста”, травень 2013 року, стор.70-77