У червні 2011 року проектом  FLEG проводилось соціологічне опитування серед представників приватного лісопереробного бізнесу України  щодо оцінки  загальної ситуації в лісовому секторі. Одна із тем опитування стосувалась заходів із детінізації лісового сектору. Цікаво, що абсолютна більшість респондентів вказала на необхідність заборонити посадовцям лісової охорони брати участь у приватному лісовому бізнесі. Така вимога свідчить про те, що певна частина лісівників у приватній формі займається або причетна до  підприємницької діяльності, здебільшого  –  лісопереробці.

Згідно із законом, крім основного місця роботи, працівник комерційного підприємства може працювати за сумісництвом або займатись підприємницькою діяльністю. Однак для працівників державних та комунальних підприємств законодавство встановлює певні обмеження. Зокрема, такі заборони наведені у Постанові Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року № 245 (далі – Постанова КМУ № 245). Крім того, це питання врегульовано у «Положенні про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій», затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 (далі – Положення № 43).

У них міститься  загальна вимога:

 У згаданих нормативних актах йдеться виключно про працівників державної форми власності, але не згадується про посадових осіб суб’єктів комунальної власності.  Однак це не значить, що їм дозволено працювати за сумісництвом. Таке  тлумачення буде формальним, оскільки на час прийняття вказаних актів (1992-1993 роки) існування комунальної власності законом не передбачалось.

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Згідно зі статтею 45 Господарського кодексу України підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця. Суб’єкт господарювання підлягає державній реєстрації у двох основних формах: як юридична особа чи фізична особа-підприємець. По аналогії  із сумісництвом, законодавство забороняє низці посадовців державних підприємств займатись підприємництвом, а саме: 

Виключення з цих правил стосуються наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності.

Заборона займатись іншою підприємницькою діяльністю та працювати за сумісництвом   одночасно передбачена у контрактах, що укладаються органами управління майном (ДАЛР України, Мінагрополітики, обласними радами тощо) з директорами державних та комунальних лісгоспів. Зайняття директором держлісгоспу підприємницькою діяльністю визначено  однією із підстав для розірвання з ним контракту.

За змістом Декрету №24-92 можна зробити висновок, що йдеться про керівників всіх підрозділів: як виробничих, так і функціональних. Лісництва є структурними підрозділами лісгоспів, тому лісничим та їх помічникам також не дозволяється займатись підприємницькою діяльністю. Крім того,  обмеження стосуються і керівників функціональних підрозділів - головних бухгалтерів, начальників відділів лісогосподарських підприємств та їх заступників, начальників ЛПС.

Порушення вимог закону про заборону сумісництва /підприємництва на  державних підприємствах буде порушенням трудового законодавства, що тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 41 КУАП у вигляді штрафу від 510 грн. до 1700 грн. Правом складати протоколи за вказані порушення наділені  територіальні інспекції з питань  праці, а розглядає такі справи  суд.  

 На наш погляд, трудове законодавство не містить заборони працювати за сумісництвом та займатись  підприємницькою діяльністю для інших працівників  лісового господарства. Йдеться про (старших) майстрів лісу, майстрів лісозаготівель, інженерів з ОЗЛ, відділу збуту, відділу лісового господарства  та ін.

         В окремих регіонах країни  склалась  практика,  за якою посадовці державної лісової охорони визнаються судами суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення, передбаченими п.п «ж» п. 1 частини 1 ст. 4 Закону про корупцію. Зокрема, держлісохорону відносять до «посадових і службових осіб інших органів державної влади», на тій підставі, що закон вважає  їх працівниками правоохоронного органу. Найбільша кількість зафіксованих порушень стосується зайняття підприємницькою діяльністю посадовцями лісової охорони, у зв’язку з чим вони притягувались до адміністративної відповідальності за ст. 172-4 КУАП. Проте на нашу думку,  питання про відповідальність за корупційні порушення посадовців  нижчої ланки лісового господарства залишається спірним.   Будь-яких офіційних роз’яснень з цього приводу немає, а закон не надає чіткої відповіді для вирішення згаданої проблеми.  

            Особливо на це слід зважити найнижчій ланці державної лісової охорони – майстрам лісу. Лише за офіційними  даними ДАЛР України, протягом другого півріччя 2011 та у  першій половині 2012 року судами  притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-4 КУАП   11  майстрів лісу, і відносно 8 посадовців  справи залишались  у провадженні судів. Лісівники  притягувались судами  до відповідальності  не тільки за протиправне зайняття підприємницькою діяльністю, але і за звичайне виконання роботи за сумісництвом.    

            Так, постановою Підволочинського районного суду Тернопільської області від 03.03.2012 року (справа №3/1912/87/12) притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-4 КУАП майстер лісу Скалатського лісництва ДП «Тернопільський лісгосп» гр-н А. Вказана особа визнана судом суб’єктом відповідальності за корупційні правопорушення згідно п. «ж» п.1 частини першої статті 4 Закону про корупцію, оскільки на підставі Постанови КМУ №976 від 16.09.2009 року відноситься державної лісової охорони, яка є правоохоронним органом. Згідно судового рішення, вказана особа з 05.09.2002 року перебував на посаді лісника (майстра лісу), одночасно являючись  директором колективного міжгосподарського дитячого оздоровчого закладу «Веселка», де працював за сумісництвом. В період дії Закону про корупцію з липня 2011 року по січень 2012 року, гр.-н А. на посаді директора дитячого садка  отримав заробітної плати на суму 5923 грн.  Суд визнав у його діях  порушення спеціального обмеження, що передбачене п.1 ч.1 ст. 7 Закону про корупцію, наклавши на гр-на А.  штраф у розмірі 1700 грн. з конфіскацією у дохід держави винагороди від роботи за сумісництвом у розмірі 5923 грн.

           Зауважимо, що закон про корупцію (стаття 7) встановив обмеження на  зайняття підприємницькою та іншою оплачуваною діяльністю для посадових осіб - державних службовців та посадовців органів місцевого самоврядування. Водночас ані трудове, ані антикорупційне законодавство не забороняє  займатись підприємництвом або працювати за сумісництвом працівникам лісгоспів, що не є посадовими особами: бухгалтерам, економістам,  інженерам, юристам, технічному персоналу та ін.

березень  2012 року                                                                      Олег Сторчоус