Питання 5 : Скажіть будь ласка, якщо не виконуються умови договору довгострокового тимчасового користування лісовою ділянкою з боку тимчасового користувача, які дії до безпосереднього розірвання договору повинні бути з боку постійного лісокористувача?
Денис.
Відповідь: Порядок розірвання договорів, що укладаються суб’єктами господарювання врегульовано нормами цивільного та господарського законодавства. За загальним правилом, одностороння відмова від договору не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України - ЦКУ) Тобто, не можна укласти письмовий договір, а потім безпідставно відмовитись від його виконання та взятих на себе зобов’язань. У такому разі інша сторона, при наявності підстав, має право в порядку господарського судочинства стягнути з підприємства неустойку, збитки, шкоду тощо.
Зазвичай, «цивілізованою» формою розірвання договору є згода сторін, що його уклали. Тут можна домовитись про розірвання договірних відносин на будь-якій підставі, а на підтвердження обмінятись листами, і розійтись. Якщо Ваш договір довгострокового тимчасового користування лісами (надалі – договір ДТКЛ) був посвідчений нотаріально, то прийдеться звернутись до нотаріуса (підстава – п. 7.1 глави 1 Наказу Мінюста №296/5 від 22.02.2012 року) та укласти окремий договір про розірвання укладеної угоди (звісно, при цьому прийдеться сплатити трохи держмита та нотаріального збору).
Іншою, менш прийнятним видом припинення відносин між сторонами угоди буде розірвання її в односторонньому порядку. Звичайно перед цим слід звернутись до іншої сторони та спробувати вирішити питання «полюбовно». Якщо згоди не досягнуто, то розірвання договору повинно відбуватись виключно на підставах, прямо передбачених у законі чи договорі.
«Закон» у даному випадку узагальнююче поняття, і якщо його конкретизувати стосовно правовідносин ДТКЛ, то немає нормативно-правових актів, які б прямо вказували підстави розірвання вказаних договорів при порушенні тимчасовим лісокористувачем вимог природоохоронного законодавства. У Лісовому кодексі є стаття 75, згідно якої визначені підстави припинення права використання лісових ресурсів. Як відомо, при ДТКЛ використовується конкретний лісовий ресурс, передбачений ст. 67 ЛКУ – «використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково дослідних робіт.» У разі припинення права використання лісових ресурсів начебто мають припинитись і правовідносини між сторонами ДТКЛ. Однак стаття 75 ЛКУ чітко обумовлює форму такого припинення, вказуючи що воно « здійснюється у встановленому порядку шляхом анулювання лісорубного або лісового квитка тими органами, які їх видали». Як бачимо, у цьому випадку законодавець забув про таку форму використання лісових ресурсів як укладення договору ДТКЛ. З цього можна зробити висновок, у лісовому законодавстві не обумовлені спеціальні підстави припинення договірних відносин ДТКЛ. В результаті, ми повертаємось до вимог Цивільного кодексу, що врегульовують загальні підстави розірвання договорів.
Згідно з ч.2 ст. 651 ЦКУ, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Звертаю увагу, що для розірвання договору у судовому порядку доведеться доказувати факт саме факт істотності порушення договору, а не будь-якого іншого порушення умов з боку тимчасового лісокористувача. В решті, питання про істотність/неістотність порушення, якщо цим обгрунтовується позов, вирішить суд у своєму рішенні.
Нагадую, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, діє принцип за яким кожна сторона в суді доводить ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, у разі звернення до суду адміністрація лісгоспу повинна зібрати відповідні докази порушення договору ДТКЛ тимчасовим лісокористувачем. Такими доказами мають бути належним чином оформлені документи: постанови про накладення адміністративного стягнення, акти, приписи, відповіді відповідача, листування, інша документація тощо. Загалом, якщо лісгосп збирається «воювати» з лісокористувачем, то кожний факт порушення повинен ретельно документуватись. При складанні комісійних актів при виявленні порушень слід письмово запрошувати представника лісокористувача для участі або присутності. Пам’ятайте, що Ваші усні розповіді типу: «да ми всі бачили, що вони у нашому лісі наробили ! та ін. » господарським судом не будуть взяті до уваги, оскільки там мають значення в першу чергу письмові докази. Іноді бажано долучати до цього процесу правоохоронні органи або екологічну інспекцію, особливо коли факт порушення договору можна так чи інакше кваліфікувати як кримінальне чи адміністративне правопорушення. При наявності доказів, прокуратура може виступити в інтересах держави (лісгоспу) із позовом про розірвання договору, що зекономить підприємству кошти на сплату судового збору.
Також цивільне законодавство передбачає окрему підставу для розірвання договору в одностороннього порядку – в зв’язку з істотною зміною обставин. Так, ч.2 ст. 652 ЦКУ передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно: це означає, що кожну вищенаведену обставину спільно з іншими прийдеться доводити в суді.
Якщо і ця, остання, визначена законом підстава для розірвання договору ДТКЛ не підходить для конкретної ситуації, то слід перейти до вивчення умов укладеного договору ДТКЛ.
На жаль, у Вашому запитанні не вказано, в чому полягає порушення умов договору тимчасовим лісокористувачем. Якщо користуватись Примірним договором ДТКЛ, який затверджений Наказом Мінагрополітики №551 від 07.09.2012 року (до речі, рекомендую обов’язково використовувати наданий шаблон при укладенні відповідних договорів), то підставами припинення договору на вимогу постійного лісокористувача в ньому визначені: систематичне невиконання тимчасовим лісокористувачем обов’язків, передбачених договором та законом, використання лісової ділянки способами, що негативно впливають на стан та відтворення лісів, використання ним лісової ділянки в цілях, не передбачених цим договором, проведення будь-якого будівництва без погодження з постійним лісокористувачем тощо. Зібравши докази відповідного порушення умов договору тимчасовим лісокористувачем, та прийнявши рішення про необхідність розірвання договору з тимчасовим лісокористувачем йому слід надіслати відповідну пропозицію (бажано поштою - цінним листом, з повідомленням або вручити керівнику під розпис).
Відповідно до статті ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Саме такого порядку повідомлення іншої сторони Ви повинні додержуватись, якщо розпочинаєте процедуру розірвання договору через суд.
Загалом, рекомендую більш відповідально підходить до укладення договору ДТКЛ ще на стадії надання погодження виділення тимчасовому лісокористувачу лісової ділянки. Це убезпечить адміністрацію лісового підприємства від зайвих витрат часу на боротьбу з недобросовісними лісокористувачами та судових тагянин. Зазвичай претенденти просять виділити ділянку строком на 49 років. Відповідно п. 2.7 Правил використання лісів, що затверджені наказом Мінагрополітики №502 від 2012 року, «строки надання у довгострокове тимчасове користування лісів та розміри лісових ділянок, що виділяються у тимчасове користування, повинні відповідати реальним можливостям тимчасового лісокористувача для їх ефективного використання (наявність необхідних фінансових та матеріальних ресурсів, кваліфікованих кадрів, господарських можливостей тощо).» Це означає, що претендент повинен надати відповідні документи, які свідчать про наявність в нього відповідної бази для використання лісу для заявлених потреб. Наприклад, якщо наявні сумніви у здатності майбутнього лісокористувача повноцінно займатись використанням лісової ділянки: приміром, фірма-претендент зареєстрована два місяця тому, складається лише з одного директора –студента і в нього немає жодних активів та досвіду рекреаційної діяльності. У такому випадку лісгосп спокійно може надати погодження не на 49 років, а скажімо на 2 або 5 років. Відповідно, на такий термін буде укладений договір ДТКЛ з можливістю пріоритетного продовження по закінченні його дії. При чому претендент через суд скасувати таке погодження навряд чи зможе, адже це відноситься до сфери господарської діяльності підприємства.
По закінченні встановленого терміну, лісгосп, враховуючи поведінку такого лісокористувача, вирішує питання про продовження договірних відносин. Зрозуміло, що знаючи про обмежені терміни договору, тимчасові лісокористувачі навряд чи дозволять собі порушувати умови договору та вимоги закону та будуть більш добросовісно ставитись до взятих на себе обов’язків.
Автор – Олег Сторчоус.