П О С Т А Н О В А                І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року                                                                                        м. Київ

Судові палати у цивільних та адміністративних справах  Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року у справі за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету  Міністрів України, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, державного підприємства «Київське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, договорів купівлі-продажу земельних ділянок, визнання права власності, повернення землі,

в с т а н о в и л и :

У вересні 2011 року заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі – ДП «Київське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу й державних актів на право власності на землю та повернення землі.

Прокурор зазначав, що на підставі розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 2 листопада 2007 року НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність» вилучено з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» земельні ділянки (ліси І групи), що розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області; змінено цільове призначення цих земельних ділянок із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення; передано вказані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства без права вирубки дерев громадянам: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16.

На підставі вказаних розпоряджень 20 грудня 2007 року зазначені громадяни одержали державні акти на право власності на земельні ділянки.

28 грудня 2007 року ці громадяни здійснили відчуження переданих їм у власність земельних ділянок ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу.

Розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації НОМЕР_17, НОМЕР_18 від 27 лютого 2009 року затверджено проекти з землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною цільового призначення з ведення особистого селянського господарства для будівництва та обслуговування готельно-ресторанних та торгівельних комплексів, змінено цільове призначення спірних земельних ділянок, віднесено ці ж ділянки до земель промисловості.     

5 серпня та 9 жовтня 2009 року ОСОБА_1 одержав державні акти на право власності на земельні ділянки.

Посилаючись на те, що розпорядження про вилучення, зміну цільового призначення та передачу у власність спірних земельних ділянок прийняті Київською обласною державною адміністрацією поза межами її повноважень із порушенням вимог ч. 5 ст. 27, ст.ст. 31, 57 Лісового кодексу України (далі – ЛК України), ч. 2 ст. 20, ст. 118, ч. 3 ст. 122, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), ст.ст. 3, 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», і що подальше відчуження цих земельних ділянок також відбулось із порушенням вимог чинного законодавства, прокурор просив визнати незаконними та скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 2 листопада 2007 року НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність»; визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені 28 грудня 2007 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 з однієї сторони і ОСОБА_1 з іншої; визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки від 5 серпня та 9 жовтня 2009 року, видані на ім’я ОСОБА_1; визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на земельні ділянки площею S_1 га, S_2 га, S_3 га, що розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, та повернути ці земельні ділянки в постійне користування ДП «Київське лісове господарство».  

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 6 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області   від 28 лютого 2012 року, позовні вимоги заступника Генерального прокурора України задоволено частково: поновлено строк позовної давності; визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 2 листопада 2007 року НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15  «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність»; визнано недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 28 грудня  2007 року, укладені між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16  з однієї сторони і ОСОБА_1 з іншої; визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані 5 серпня та 9 жовтня 2009 року на ім’я ОСОБА_1; повернуто в постійне користування ДП «Київське лісове господарство» земельні ділянки площею S_1 га, S_2 га, S_3 га, що розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області. У решті позову відмовлено.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції заступник Генерального прокурора України просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції та залишити в силі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Зокрема, прокурор посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст.ст. 17, 57, ч. 4 ст. 84, ст.ст. 122, 149 ЗК України, ст. 31 ЛК України та ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

В обґрунтування заяви заступник Генерального прокурора України надав ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2012 року, ухвалу колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2012 року, постанови колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 6 квітня та 4 жовтня 2011 року, а також від 8 лютого 2012 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначені норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурорів Білик Л.С. та Банаха С.В., представників Кабінету Міністрів України Рупи А.П., Державного агентства земельних ресурсів України ОСОБА_17 та ДП «Київське лісове господарство» ОСОБА_18 на підтримання заяви, а також представника ОСОБА_1 – ОСОБА_19 на її заперечення,  дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судові палати у цивільних та в адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає задоволенню частково.

Відповідно до змісту ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

Судом установлено, що згідно з розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації від 2 листопада 2007 року НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність» вилучено з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» земельні ділянки (ліси І групи), що розташовані на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області; змінено цільове призначення цих земельних ділянок із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення; передано вказані земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства без права вирубки дерев громадянам: ОСОБА_2 (земельна ділянка площею S_4 га), ОСОБА_3 (земельна ділянка площею S_5 га), ОСОБА_4 (земельна ділянка площею S_6 га), ОСОБА_5 (земельна ділянка площею S_7 га), ОСОБА_6 (земельна ділянка площею S_8 га), ОСОБА_7 (земельна ділянка площею S_9 га), ОСОБА_8 (земельна ділянка площею S_10 га), ОСОБА_9 (земельна ділянка площею S_11 га), ОСОБА_10 (земельна ділянка площею S_12 га), ОСОБА_11 (земельна ділянка площею S_13 га), ОСОБА_12 (земельна ділянка площею S_14 га), ОСОБА_13 (земельна ділянка площею S_15 га), ОСОБА_14 (земельна ділянка площею S_16 га), ОСОБА_15 (земельна ділянка площею S_17 га), ОСОБА_16 (земельна ділянка площею S_18 га).

Зазначені земельні ділянки є землями лісового фонду, які віднесені до категорії лісів І групи й на момент прийняття Київською обласною державною адміністрацією вказаних розпоряджень перебували в державній власності.

20 грудня 2007 року вказані громадяни одержали державні акти на право власності на відповідні земельні ділянки.

28 грудня 2007 року зазначені громадяни здійснили відчуження переданих їм у власність земельних ділянок ОСОБА_1 за договорами купівлі-продажу.

Згідно з розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації  НОМЕР_17, НОМЕР_18 від 27 лютого 2009 року змінено цільове призначення вказаних земельних ділянок (рілля), що перебувають у власності ОСОБА_1, з категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та обслуговування готельно-ресторанних і торговельних комплексів; віднесено ці земельні ділянки до земель промисловості.      

5 серпня та 9 жовтня 2009 року ОСОБА_1 одержав державні акти на право власності на земельні ділянки.

Ухвалюючи рішення про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок і державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до положень чч. 5, 6, 9 ст. 149 ЗК України повноваження щодо вилучення спірних земельних ділянок належать районним державним адміністраціям або Кабінету Міністрів України, а відтак Київською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження про вилучення вказаних земельних ділянок із перевищенням повноважень, передбачених ЗК України.     

Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог заступника Генерального прокурора України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що з урахуванням норм ст.ст. 31, 32, 57 ЛК України та ст. 20 ЗК України повноваження щодо припинення права користування, надання в користування, передачі у власність та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок площею до 1 гектара на відповідній території (за межами сіл, селищ, міст районного значення), а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення належать, зокрема, обласним державним адміністраціям; крім того, безпідставним є позбавлення громадянина майна, набутого ним за рішенням відповідного органу публічної влади, у разі виявлення з боку цього органу порушень при прийнятті такого рішення.

Разом із тим у іншій справі, яка виникла з подібних правовідносин –  вилучення (припинення права користування), зміни цільового призначення та передачі у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення, суд касаційної інстанції в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2012 року виходив із того, що вилучення з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» земельних ділянок лісогосподарського призначення площею по S_4 га на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, зміна цільового призначення та передача у власність цих земельних ділянок здійснені Київською обласною державною адміністрацією з перевищенням наданих їй повноважень, із порушенням вимог ч. 7 ст. 122 та              ч. 9 ст. 149 ЗК України, і дійшов висновку про те, що передача спірних земельних ділянок у власність належить до повноважень Обухівської районної державної адміністрації Київської області; крім того, подальше відчуження вказаних земельних ділянок здійснено неналежними власниками, які не мали права їх відчужувати, а тому порушене право державної власності підлягає захисту шляхом визнання недійсними договорів купівлі-продажу цих земельних ділянок, державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення їх у постійне користування ДП «Київське лісове господарство» у порядку              ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України.     

Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст.ст. 122, 149 ЗК України,                  ст.ст. 27, 31 ЛК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України виходять із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в ч. 2 ст. 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Повноваження державних адміністрацій з питань земельних і лісових відносин визначаються Законом України «Про місцеві державні адміністрації», земельним та лісовим законодавством.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передачу у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до S 19 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені ст. 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як гектар, що перебувають у державній власності.

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов’язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 цієї статті в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Аналогічне положення міститься й у ст. 20 ЗК України.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст. 122 ЗК України, відповідно до ч. 7 якої Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених                    ст.ст. 149, 150 цього Кодексу.

У зазначених статтях йдеться про порядок вилучення певних земельних ділянок.

Згідно із ч. 6 ст. 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених чч. 5, 9 цієї статті.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених чч. 5-8 цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу

Судом установлено, що спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, віднесені до категорії лісів І категорії та перебували в державній власності до прийняття оскаржуваних розпоряджень і їх передачі відповідачам.

Оспорюванні розпорядження НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15 якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування одного й того самого постійного користувача – ДП «Київське лісове господарство», прийнято в один день – 2 листопада 2007 року. Цими розпорядженнями вилучено ліси І категорії загальною площею 14,84 га, що знаходилися в межах суміжних кварталів лісництва та використовувалися для ведення лісового господарства, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення й передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Зважаючи на цю обставину, суду касаційної інстанції необхідно було визначитись, чи не спрямовані правові акти індивідуальної дії голови обласної державної адміністрації на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 1 га, і у зв’язку із цим, чи не свідчать ці дії про перевищення головою обласної державної адміністрації своїх повноважень, передбачених законом. 

Таким чином, за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції неоднаково застосовано одну і ту саму норму матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Оскільки у справі, яка переглядається, рішення суду касаційної інстанції є незаконним, то відповідно до ст. 360-4 ЦПК України його слід скасувати і передати справу на новий касаційний розгляд.

Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч.ч. 1, 2 ст. 360-4 ЦПК України, Судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и :

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд.  

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

Відповідно до ст.ст. 27, 31 ЛК України до повноважень державної адміністрації віднесено передачу у власність для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, а до повноважень Кабінету Міністрів України – більше як 1 гектар.

Зважаючи на те, що розпорядженням голови обласної державної адміністрації вилучено земельні ділянки лісового призначення за площею     14,84 га, які знаходяться в межах суміжних кварталів лісництва, змінено їх цільове призначення із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення та передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, але без права вирубки дерев, а ті в подальшому відчужили їх одній особі, за заявою якої цільове призначення зазначених земельних ділянок обласною державною адміністрацією було змінено на категорію земель промисловості для будівництва готельно-ресторанного комплексу, і все це було зроблено впродовж кількох місяців, суду слід було з’ясувати чи не спрямовані правові акти голови обласної державної адміністрації на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищила            1 га, та у зв’язку з цим чи не свідчить це про перевищення ним повноважень,  встановлених законодавством.

Джерело - Верховний Суд України