(автор – Олег Сторчоус)
23 травня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», який набрав чинності 18 грудня 2017 року. Процедура, що передбачає прийнятий закон роз’яснена мною у цій статті - https://poplg.com.ua/no_cache/pres-sluzhba/novina/article/uvaga-vazhlivi-zakonodavchi-zmini.html
У грудні того ж року, на виконання прийнятого закону, урядом прийнято декілька підзаконних актів, котрі деталізують стадії проходження оцінку впливу на довкілля (ОВД). Докладніше тут - http://lesovod.blogspot.com/2018/03/blog-post_23.html
Незабаром, у січні 2018 року на веб-порталі Мінприроди в тестовій версії запущений єдиний реєстр з оцінку впливу на довкілля. За даними, єдиного реєстру ОВД http://eia.menr.gov.ua/search , станом на квітень 2019 року процедуру ОВД ініціювали близько 60 лісогосподарських підприємств (лісгоспи, ЛМГ, агролісгоспи). Приблизно половині підприємств пощастило успішно пройти цей «марафон», близько 30 % з них ініціювали, але не закінчили процедуру, а ще близько 25 підприємства провалили процедуру, отримавши негативні висновки ОВД. Тож зараз в реєстрі накопичилась маса документів ОВД, що надала матеріали для аналізу практики застосування закону в лісовій сфері.
Нагадаю, що юридична конструкція Закону «Про ОВД» передбачає послідовне проходження будь-яким суб’єктом господарювання досить тривалої процедури ОВД, яку можна розділити на три великих етапи:
перший — підготовка звіту з ОВД лісгоспом,
другий — комунікація з громадою,
третій — комплексний розгляд звіту з ОВД Мінприроди та надання останнім власного висновку з ОВД.
Через новаторські норми виконати закон самостійно непросто: із моменту повідомлення про планову діяльність до оприлюднення рішення про провадження планової діяльності потрібно пройти 18 проміжних стадій. Тим більш, через обмеженість напрацьованої практики, відсутності конкретики, суворих вимог закону щодо дотримання строків, значного обсягу стандартизованих умов для всіх видів діяльності, окремі положення «оцінковпливної» документації для лісового господарства є викликають непорозуміння через порожню формальність або безглуздність. На думку автора, 60-70 % матеріалів звітів з ОВД – в тій чи іншій формі дублюють матеріали лісовпорядкування чи вимоги чинного законодавства, а присутність окремих тем в звіті в контексті лісівництва викликає подив. Тож, першим лісгоспам, котрі взялись проходити продеру ОВД, очевидно довелось прикласти багато витрат та зусиль, аби скласти звіт з ОВД та супутню документацію, як це уявляв профільний департамент Мінприроди.
1. Що стало об’єктом ОВД в лісовому господарстві ?
Відповідно до Закону про ОВД, об’єктом ОВД повинні бути:
1. РГК та ССР площею понад 1 га.;
2. Лісорозведення на площі понад 20 га.;
3. Замовлення проектів землеустрою щодо зміни цільового призначення земель с/г призначення для надання у постійне користування для ведення лісового господарства;
4. Інше лісогосподарське освоєння;
Чинне лісове законодавство має логічно визначену структуру в частині ієрархії «стратегічної і тактичної» документації. Але автори Закону «Про ОВД» не стали особливо перейматись завданням узгодити свій «продукт» із Лісовим кодексом, що створило багато колізій та довільних тлумачень. Виходячи із змісту Лісового кодексу та норм ухваленого Закону, перші дві позиції планованої діяльності мали б бути «заточені» під видачу спеціальних дозволів – лісорубних квитків. Ці документи і є по суті безпосередніми рішеннями про провадження планованої діяльності у вигляді проведення рубок. (у законі вказано, що:«…планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності..»). Тим більш, у ст. 69 ЛК ухваленим Законом про ОВД було внесено однозначну норму стосовно того, що результати ОВД є підставами для прийняття рішення про відмову у видачі лісорубного квитка.
Але автори закону очевидно не переймались, як на практиці будуть виконуватись їх творчі фантазій: проводити процедуру ОВД під кожний лісорубний квиток понад 600 вітчизняним лісокористувачам було нереально: в першу чергу, через кадрові, технічні та організаційні можливості самого Мінприроди, яке закон зобов’язав займатись рубками. Тож, в результаті перед Міністерством постала проблема: як викрутитись із ситуації, «не грубо» порушивши закон та «втекти» від ОВД по кожному лісорубному квитку ? Своє, досить цікаве бачення на застосування Закону в лісовій частині Міністерство такі було змушено надати у листі-роз’ясненні від 14.12.2018 на звернення Держлісагентства.
На думку центрального природоохоронного органу, рішеннями про провадження планованої діяльності в галузі лісового господарства мають бути:
1. рішення про затвердження матеріалів лісовпорядкування (хоча у ЛК ніяких змін стосовно цього не було внесено: взагалі матеріали лісовпорядкування обов’язкові не тільки для проведення рубок (і не тільки на площі 1 га.), але для ведення всього комплексу лісового господарства). (Як відомо, матеріали лісовпорядкування погоджує Мінприроди, тому це ускладнило бюрократичну тяганину, утворивши абсурдну ситуацію «висновок Мінприроди для погодження Мінприроди»);
2. рішення про затвердження розрахункової лісосіки (хоча відповідні зміни в ст. 43 ЛК не внесено. Затверджує лісосіку Мінприроди, тому тут теж виникає ситуація «висновок Мінприроди для затвердження Мінприроди»);
3. рішення про погодження ОУЛМГ переліку заходів з поліпшення санітарного стану лісів, згідно п. 5 Постанови КМУ №555 від 27.07.1995 р. Вказану позицію міністерства можна відвертно назвати вимушеною дурістю. Поясню чому. Закон (а не підзаконні акти !) такого документа – рішення як «погодження ОУЛМГ переліку заходів з поліпшення санітарного стану лісів» не знає. Натомість Конституція України (ст.. 19) прямо вказує чиновникам діяти у спосіб, визначений в першу чергу законом. Закон про ОВД передбачає передумову для ОВД саме рішення про провадження, а не погодження, як один із етапів бюрократичної процедури. Зокрема, «Типова інструкція з діловодства в органах вик. влади», затверджена постановою КМУ №55 від 17.01.2018 р. передбачає, що зовнішнє погодження застосовується до проектів документів, які надходять від інших юридичних осіб.
Згідно ч.1 ст. 11 Закону «Про ОВД», рішення про провадження планованої діяльності має встановлювати (затверджувати) «…параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень».
Тому погодження органом влади проекту документу, що складений суб’єктом господарювання ні в якому разі не можна вважати «рішенням про провадження планованої діяльності»- проведення суцільних санітарних рубок.
Тож Мінприроди в плані проведення процедури ОВД для ССР понад 1 га., які не передбачені матеріалами лісовпорядкування опинилось у правовому тупіку. В самому Законі про ОВД (ч.2 ст. 11) прямо передбачено, що рішення про провадження планованої діяльності приймаються органами місцевого самоврядування або органам державної влади. Натомість, ст. 69 ЛК вказує, що лісорубний квиток на всі рубки (крім РГК) видається постійними лісокористувачами, а не органом влади. Таким чином, формально, виходячи із положень ст. 11 Закону «Про ОВД» лісгоспи не зобов’язані враховувати висновки з ОВД при видачі лісорубних квитків на ССР понад 1 га.
Що саме означає згадане новаторське поняття - «інше лісогосподарське освоєння» Мінприроди такі не наважилось роз’яснити. Очевидно через повну відсутність такого визначення в лісовому законодавстві. Також нічого посадовці Мінприроди не згадали про ОВД для лісорозведення на площі понад 20 га.
При вивченні документації з ОВД виявлено, що формулювання планованої діяльності сформульовані дещо по іншому, а саме:
- «Спеціальне використання лісових ресурсів в порядку проведення рубок головного користування. Лісозаготівля здійснюється в межах розрахункової лісосіки, фонду рубок головного користування та на підставі спеціального дозволу – лісорубного квитка.» (прим. автора: у даному випадку мається на увазі подання лісгоспом матеріалів ОВД на затвердження розрахункової лісосіки);
- «Використання лісових ресурсів в порядку проведення суцільних санітарних рубок» (примітка автора: у даному випадку мається на увазі подання лісгоспом матеріалів ОВД для проведення суцільних санітарних рубок);
2. Строки проведення процедури ОВД на практиці
Як засвідчила практика проходження процедури ОВД, середній термін її проходження складає 5-6 місяців. В окремих випадках цей термін становить 7 місяців (залежить від того, наскільки Мінприроди максимально або мінімально використовує визначені законом строки при підписанні власних документів ОВД). На практиці, якщо ОВД застосовується до проведення ССР, цей термін є коротшим, та складає 3-4 місяця.
3. Громадське обговорення
За законом, громадське обговорення планованої діяльності проводиться після подання суб’єктом звіту з ОВД і триває 25 робочих днів, проводиться у формі громадських слухань та надання письмових зауважень та пропозицій (без необхідності їх обґрунтування).
Очікувалось, що планування рубок викликатиме підвищену зацікавленість громадськості. Однак, як засвідчила практика, громадські слухання на лісову тему особливого інтересу для громадян не представляють: зібрання є майже невідвідуваними. Як правило, присутні 2-5 громадян: і то, здається приведеними самим лісгоспами для організації «масовки». В більше десятці випадків на слухання просто ніхто не з’являвся (про що складається акт). Із процесом громадських слухань лісгоспами можна ознайомитись на ютуб-каналі Мінприроди за ключовими словами «громадські слухання лісове».
Для прикладу, посилання на відеозаписи тут -
Організатором громадських слухань в усіх випадках були представники Мінприроди, які особисто приїздять на місця. Практики залучення найманих приватних організаторів громадських слухань (закон це передбачає) не зафіксовано.
Обрані місця проведення громадських слухань різні: приміщення районної ради, приміщення обласного ОУЛМГ, лісгоспу тощо.
Як правило, до планованої діяльності, ще на етапі подання повідомлення про плановану діяльність свої зауваження та пропозиції до деталізації інформації надсилають два активіста – Петро Тєстов та Єгор Гринник. Єгор Гринник надсилає типові пропозиції, вимагаючи надання заключень профільних спеціалістів щодо впливу майбутніх рубок на паводкову ситуацію, та досліджень біологів на ділянках, де відбудуться рубки. Петра Тєстова зазвичай цікавлять рубки в господарських зонах НПП, території Смарагдової мережі тощо.
Для прикладу зауваження Гринника та Тєстова для Путильського лісгоспу - http://eia.menr.gov.ua/uploads/documents/1401/reports/d9c7fa1e589797e5d546ea7abb45585c.pdf
Загальні роз’яснення процедури ОВД вказаними громадянами частково надаються в цьому відео - https://www.youtube.com/watch?v=TEtj6Ac7-WQ
У представника Київського екологічного центру Олексія Василюка (переймається охороною степів від заліснення) були вимоги до надання інформації до Тернопільського лісгоспу, який вирішив здійснити лісорозведення н площі 158 га. Однак це єдина процедура лісорозведення, що була зареєстрована, проте залишилась не закінченою.
За результатами громадського обговорення Мінприроди складає та розміщує в реєстрі окремий документ – «Звіт про громадське обговорення планованої діяльності», який являє собою опис виконаних дій та виклад отриманих зауважень. У звіт включається інформація про "повне врахування, часткове врахування або обґрунтоване відхилення" зауважень громадян. "Безпідставне та необґрунтоване неврахування чи неналежне врахування" в подальшому може бути підставою для скасування висновку в суді. При чому будь-яка фізична особа може оскаржити висновок на тій підставі, що її зауваження не було враховане.
Прикладом типового звіту про громадське обговорення, в якому розміщені фото статей, об’яв на сільрадах, пропозиції та зауваження разом з їх розглядом по кожному пункту можна назвати звіт на 47 арк. ДП «Лебединського агролісгоспу». Посилання тут –
4. Звіт про оцінку впливу на довкілля
Ключовим документом, який має скласти суб’єкт господарювання для отримання висновку є звіт. Останній має складатися виключно за типовою формою, що визначена Постановою КМУ №1026. Аналізуючи розміщені в реєстрі звіти з ОВД (щодо затвердження матеріалів лісовпорядкування), можна сказати , що цей документ являє собою дещо середнє між учнівським рефератом, науковою дисертацією, матеріалами лісовпорядкування, природолюбними фантазіями, а також безсистемними витягами із законодавчої бази та копіями офіційних документів. Документ має включати відповіді лісгоспу на всі зауваження від громадськості, що надійшли від початку оголошення процедури. За обсягом звіт займає від 200 до 350 сторінок разом із додатками.
Що саме хоче бачити в звіті лісгоспу з ОВД (щодо матеріалів лісовпорядкування) розміщено в умовах визначення Мінприроди по Зміївському лісгоспу - тут –
Приміром, при видачі негативних висновків з ОВД Мінприроди наголошує, що в звітах з ОВД лісгоспи не долучають картографічні матеріали, що заважає виявляти ліси ПЗФ, не вказують інформації щодо лісовідновлення, інформації щодо викидів та утворюваних відходів, немає інформації про зміну клімату, матеріальні об’єкти, здоров’я людей.
Звіт з ОВД лісгоспу щодо матеріалів лісовпорядкування, зазвичай має містити:
- відповідь із обласного управління водних ресурсів
- відповідь на запит із обласного Гідрометеоцентру про кліматичну характеристику території лісового фонду підприємства;
- перелік рідкісних та зникаючих видів рослин, що підлягають охороні на території області;
- відповідь із ОУЛМГ щодо наявність користувачів мисливського фонду, місця гніздування червонокнижних птахів, відтворювальні ділянки;
- відповідь на запит із районного відділу ДСНС (про вірогідність виникнення НС в межах лісгоспу та обов’язки лісгоспу у гасінні пожеж і т.п.);
- відповідь із обласного департаменту екології (про наявність в лісовому фонді об’єктів ПЗФ, входження до регіональної схеми екомережі, інформація про червонокнижні види рослин і тварин, наявність клопотань про створення об’єктів ПЗФ на землях лісгоспу)
- копії першої лісовпорядної наради;
- відомості про особливо захисні ділянки;
- договір із комунальним підприємством на вивезення твердих побутових відходів;
- договір на приймання та утилізацію небезпечних відходів (люмінесцентних ламп, акумуляторів, авто фільтрів тощо);
- копія платіжного доручення про внесення плати за громадське обговорення тощо;
Звертаю увагу, що згідно Постанови КМУ від 13.12.2017 № 1026, програмні засоби ведення Реєстру ОВД не забезпечують можливість виправлень вже внесеної інформації або документів.
Звіт з ОВД на суцільні санітарні рубки.
За обсягом звіт з ОВД по ССР значно менший ніж для матеріалів лісовпорядкування. Зразком відносно швидкого проходження процедури ОВД можна вважати матеріали ДП «Київський лісгосп» від 23 03 2018, якому всього за 4 місяці вдалось погодити проведення ССР на площі 16,4 га. В звіті розміщені красномовні фото мертвого соснового лісу, знищеного стовбурними шкідниками та кореневої губки.
Посилання на матеріали звіту лісгоспу тут – http://eia.menr.gov.ua/uploads/documents/360/reports/543b527afa40d437c5476121f9f1d765.pdf
Однак сам факт знищеного пожежею лісу не означає, що лісгосп автоматично пройде процедуру ОВД та йому нададуть позитивний висновок. Зокрема Балаклійський лісгосп склав всі відповідні документи при процедурі ОВД на ССР соснового молодняку на площі 36 га., що були знищені низовою пожежею внаслідок вибухів на військовому арсеналі біля м. Балаклея у 2017 році, подав відповідні об’яви та сплатив плату та громадське обговорення. Натомість, матеріали лісгоспу отримали негативний висновок від Мінприроди, так як були виявлення порушення процедур вимоги законодавства (в першу чергу – невідповідність додаткам, що передбачені Постановою КМУ №1026) http://eia.menr.gov.ua/uploads/documents/817/reports/b5f8d722656b6b3575bc95b9c6ac4dff.pdf
У таких випадках процедуру ОВД лісгосп має проходити повторно… Тож, скоріш за все, згорілі сосни залишились красномовним пам’ятником закону «Про ОВД».
Позиція Мінприроди, що саме міністерство хоче бачити у звіті з ОВД на проведення ССР викладена у деталізації умов для Новоайдарівського лісгоспу тут - http://eia.menr.gov.ua/uploads/documents/307/reports/db4dfa539a6a05e9d7833ca32e5e2b26.pdf
5. Вартість витрат на процедуру ОВД
Згідно профільного закону, висновок з ОВД видається безкоштовно протягом 25 робочих днів з дня завершення громадського обговорення. Це дійсно так: за те що Мінприроди напише і оприлюднить в реєстрі свій висновок, суб’єкт декларування не має нічого платити. Водночас, при проведенні ОВД суб’єкт господарювання змушений витрачатись за купу інших документів та послуг, які є складовими частинами або вимогами самої процедури, а саме:
По-перше, Мінприроди вдалось «протягнути» у власній постанові КМУ №1026 від 13.12.2017 «плату за проведення громадського обговорення в процесі здійсненні ОВД», яка визначається наказом того ж Мінприроди. Такий наказ №182 був затверджений 30.05.2018 р., ось посилання - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0676-18 . Плата за громадське обговорення в процесі здійснення ОВД видів діяльності першої категорії складає 15461,46 грн. (без ПДВ). Згідно постанови КМУ, це кошти, які мають компенсувати витрати на канцтовари та ксерокс і т.п. для Мінприроди. Отже, лісгоспи мають сплатити 18 553 грн. із ПДВ на рахунок держказначейства до проведення громадського обговорення та подання звіту з ОВД. Копія квитанції долучається до звіту з ОВД.
Цікаво, що якщо навіть на громадське обговорення ніхто із громадян не з’явився, та жодного зауваження від громадян не буде подано – кошти не повертається. Також плата не буде повернута, якщо Мінприроди надасть відмову у висновку з ОВД.
По-друге, лісгосп змушений буде витрачатись на отримання інформації, послуг та документів від госпрозрахункових організацій: обласний гідрометцентр, місцеві газети (розміщення оголошень ), послуги природоохоронних установ за обстеження ділянок, також мають бути оплачені послуги приватних ботаніків, зоологів тощо. Зокрема, у разі деталізації інформації Мінприроди чи допитливі активісти можуть зажадати від лісгоспу виконання досліджень. Останні зазвичай виконуються по бюрократичному принципу: «чим більше підписів осіб із науковим ступенем –тим вище довіра» та на комерційних засадах (вимога громадянина провести певне спеціальне дослідження в межах лісового фонду не тягне його обов’язок оплатити такі роботи). Зауваження громадськості за законом, мають бути враховані суб’єктом господарювання.
По-третє, якщо лісгосп не захоче самостійно складати звіт з ОВД він вправі замовити у екологічних, лісівничих, та в «умовно-екологічних» проектних організацій, які нададуть такі послуги. Судячи по реєстру ОВД, окремі лісгоспи вдавались до замовлення звітів у сторонніх організацій. Приміром, Хмільницький лісгосп замовив звіт з ОВД у ДП «Вінницькій лісодослідної станції» (яке, до речі, отримало по результатам негативний висновок ОВД).
По-четверте, проведення післяпроектного моніторингу ділянок також виявляється платним «задоволенням». На практиці Мінприроди у висновку з ОВД зобов’язує лісгоспи після затвердження розрахункової лісосіки проводити дослідження щодо виявлення пралісів та квазіпралісів, згідно внесених у 2017 році змін до Лісового кодексу. При чому, якщо навіть лісгосп розташований в Чернигівській чи Сумській області, не має у своєму складі букових деревостанів, розташований за 1200 км. від Карпат, це не означає що Мінприроди забороняється вказувати в якості умов в ОВД організувати виявлення пралісів в межах лісового фонду. Такі послуги, виявляється, можуть надавати спеціалізовані комерційні еко-організації. За попередніми даними, приблизна вартість робіт – 100 – 200 тис. грн..
6. Висновки з ОВД та обмеження лісозаготівель
Закон дозволяє Мінприроди сформулювати обов’язкові для лісгоспу екологічні умови реалізації планованої діяльності - проведення рубок. Звісно, вони мають ґрунтуватись на основі чинного законодавстві. За Законом, проведення рубок, які фактично повинні стати частиною майбутнього рішення про плановану діяльність (матеріалів лісовпорядкування, розрахункової лісосіки), що дозволить лісгоспу реалізовувати таку діяльність. Згідно Закону, провадження планованої діяльності без додержання умов, сформульованих у висновку з ОВД, забороняється.
Розглянувши близько двох десятків висновків з ОВД, що видані лісгоспам можна сказати, що в основному екологічні умови рубок запозичені на 80-90 % із лісового або природоохоронного законодавства. По суті, чиновники від екології переписують у своїх висновках фрагменти лісового та екологічного законодавства, окремі пункти із стандартів лісової сертифікації «FSC», додаючи до цього власні бачення із охорони довкілля, які доречі, не завжди узгоджуються зі лісовим законодавством. Зокрема, ставлять умову проводити моніторинг і контроль за деревоживучими комахами (?), та залишати на місці суцільних лісосік РГК не менше 5 куб.м. на 1 га. мертвої деревини (?), та залишати 10 великих дерев на 1 га. на зрубах (що таке «велике дерево» - не уточнюється) тощо.
Добре, що на фоні такого сюрреалізму, посадовці Мінприроди не забувають про гігієну: у всіх висновках з ОВД вказано підприємствам забезпечити розміщення на кожній лісосіці біотуалетів для потреб працівників.
Однак, крім подібних цінних вказівок, в декількох позитивних висновках щодо затвердження матеріалів лісовпорядкування Мінприроди несподівано означило декілька серьозних обмежень у використанні лісосічного фонду. Це стосується в першу чергу прикладу лісгоспів Сумської області.
Перше стосується заборони здійснювати будь-які рубки в кварталах, визначених як перспективні до заповідання, та заборони проведення суцільних та поступових РГК в межах проектованого національного парку (Конотопський, Краснопільський, Лебединський, Роменський лісгоспи сфери ДАЛР).
Зауважу, що подібна заборона (до створення НПП лісгоспу забороняють проведення рубок) не передбачена ані лісовим, ані законодавством про охорону ПЗФ. Тому Мінприроди тут явно перевищило власні повноваження та вимоги ч.2 ст. 19 Конституції України, яка приписує чиновникам діяти на підставі закону, не виходячи за його межі, і не займаючись таким чином самодіяльністю. Обгрунтуванням такої умови стало посилання обласного департаменту екології на норми Постанови КМУ №388 від 06.08.2014 року (додаток 5), за яким визначені майбутні показники площ земель ПЗФ в Україні.
Друга заборона вказує ОКРЕМИМ лісгоспам припинити проведення суцільних та поступових РГК в потенційно охоронюваних оселищах (ліси, де домінуючої породою, згідно лісовпорядкування є ясен звичайний, дув звичайний, береза повисла, липа дрібнолиста, вільха чорна, верба біла, тополя біла, граб звичайний) до проведення польових досліджень за участі спеціалістів-біологів, ідентифікації охоронюваних ними видів та оселищ, розробку плану управління даними ділянками та його погодження Мінприроди. Приклад – висновок по Тростянському лісгоспу тут -
В інших випадках (дещо незрозуміло, як проводиться розмежування..) Мінприроди обмежується невизначеним формулюванням – « Провадження планованої діяльності здійснювати з урахуванням об’єктів Смарагдової мережі … та у відповідності до заборон та обмежень, встановлених для Смарагдової мережі»
Для прикладу висновок по Роменському лісгоспу–
Таким чином, Мінприроди намагається зобов’язати лісові підприємства виконувати положення Бернської конвенції, яка ратифікована Україною і набрала чинності у 1999 році: забезпечити збереження території Смарагдової мережі.
Інформації про Смарагдову мережу досить багато в інеті, наприклад - http://www.wikiwand.com/uk/%D0%A1%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D0%BC%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B6%D0%B0_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8
Поняття «смарагдова мережа» навіть визначено у вітчизняному підзаконному акті. Натомість, спеціального законодавства Україною, яке б визначало як саме має реалізовуватись Конвенція (порядок віднесення, визначення, подачі матеріалів, форми обмежень тощо), досі не прийнято. Поки що, у березні 2019 року Мінприроди лише надало на обговорення власний законопроект (детальніше тут - https://menr.gov.ua/projects/150/ ).
Поки що обґрунтованість встановлення заборон господарської діяльності на територіях, визначених як Смарагдова мережа, із позицій вітчизняного законодавства залишається досить спірною.
Із територіями Смарагдової мережі в України можна ознайомитись на цій карті ( у верхньому кутку карти є функціонал-шар при натисненні на який можна розрізнити лісові масиви – http://emerald.eea.europa.eu/ До речі, рекомендую КОЖНОМУ лісгоспу детально ознайомитись із її змістом: положення Бернської конвенції не зобов’язують Мінприроди повідомляти землекористувачів, про оголошення належних їх земель територіями Смарагдової мережі. Згода землекористувача на віднесення до території Смарагдової мережі, його участь у польових дослідженнях флори і фауни, також не обов’язкові.
Отже, у разі подання матеріалів для процедури ОВД лісгоспи мають бути готові до запровадження окремих умов з боку Мінприроди у ввірених лісах.
Закономірно, що із таким розвитком подій не погодились лісгоспи Сумської області, організувавши у березні 2019 року депутатський запит на адресу Прем’єр-міністра. Посилання тут -http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/wcadr43D?sklikannja=9&kodtip=5&rejim=1&KOD8011=15257
Висновки з ОВД підписуються заступником міністра Вакараш та начальником департаменту екобезпеки Лук’янчуком, який поки що залишається не відстороненим від посади через корупційний скандал, куди він потрапив у березні 2019 року. Судячи по ЗМІ, до скандалу прямо причетні фахівці департаменту ОВД. Зміст кримінального провадження тут - https://24tv.ua/groshi_dorozhche_za_ekologiyu_yaki_koruptsiyni_shemi_rokami_pratsyuyut_u_minprirodi_n1160368
Посилання на вимогу екологів до Мінприроди тут щодо відсторонення чиновника тут - http://epl.org.ua/announces/vymagayemo-vidstoronyty-vid-posady-luk-yanchuka-sergiya-ivanovycha/
7. Відповідальність за порушення ОВД
Наразі в ЗМІ можна отримати інформацію лише про один конфлікт лісівників та екологів, що пов’язаний із процедурою ОВД. У 2017-2018 роках декілька лісгоспів Сумського ОУЛМГ проводили планове лісовпорядкування на період 2019-2028 років. Через введення Закону, останні були змушені у липні 2018 розпочати процедуру по отриманню висновків з ОВД. Позитивні висновки від 25.01.2019 ними отримані лише 28-29 січня. Проте Сумське ОУЛМГ видало лісорубні квитки на підставі ще діючої розрахункової лісосіки 03.01.2019, і по ним ДП «Свеський лісгосп» у січні 2019 року почав розробляти суцільні РГК, зрубавши понад 400 дерев.
Із 21 січня по 01 лютого Сумська екоінспекція провела планову перевірку, яка виявила факт вказаного порушення та нарахувала шкоди на суму 5 млн. 820 тис. грн. як за незаконну рубку без висновку ОВД (тобто рубку, проведену із порушенням Закону «Про ОВД»). Інспекція направила зібрані матеріали до обласного СБУ, яке в свою чергу перенаправила їх в поліцію. Останні зареєстрували кримінальне провадження, проводять розслідування, вилучають документи… Ось посилання на ухвалу при вилучення документів - http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80926339
Інформація про позов - стягнення шкоди в судовому реєстрі відсутня.
Офіційна позиція лісників на конфлікт тут - http://sumylis.gov.ua/pres-sluzhba/novini-lisgospiv/1269-sveski-lisivniki-prokomentuvali-zvinuvachennya-derzhekoinspektsiji.html
До речі, як зазначається в оприлюдненій позиції Свеського лісгоспу, держлісгоспи області сукупно витратили понад 20 млн (!) грн. для виготовлення документації з ОВД. Тобто, послуги із складання звіту з ОВД – документа обсягом до 300 сторінок обійшлись лісгоспам близько 200 – 300 тис. грн..
8. Післяпроектний моніторинг
Профільний закон (ст. 13) визначає, що Мінприроди у своєму висновку з ОВД може вказати суб’єкту господарюванню виконати післяпроектний моніторинг. Мета його - виявлення будь-яких розбіжностей і відхилень у прогнозованих рівнях впливу. Порядок, строки і вимоги післяпроектного моніторингу узгоджуються у висновку з ОВД. Закон вказує, що цей документ надає можливість висунути додаткові вимоги до суб’єкта господарювання із запобігання, уникнення та зменшення впливу госп діяльності на довкілля.
Мінприроди наголошує, що недотримання висновків з ОВД в тому числі – в частині виконання після проектного моніторингу може стати причиною зупинки підприємства. Посилання тут - https://menr.gov.ua/news/33386.html
Цікаво, що Мінприроди в усіх позитивних висновках ОВД вказує виконати і згодити із Міністерством план післяпроектного моніторингу. Результати післяпроектного моніторингу лісгоспи мають надавати 5 років на адресу Міністерства з початку виконання лісогосподарських заходів згідно затверджених матеріалів.
Документація післяпроектного моніторингу у реєстрі ОВД відсутня, та автору не вдалось її знайти в мережі інтернет. Зі попередніми даними, цим документом визначаються заходи із лісовідновлення зрубаних ділянок, виконання робіт із виявлення пралісових дерев тощо. Нагадую, що послуга із визначення пралісів виявляється платною.
9. Офіційна позиція застосування закону:
У грудні 2018 року Міністр Остап Семерак досить оптимістично оцінив перший рік реалізації законодавства про ОВД: «У цілому закон працює успішно..... Хоча в перші місяці дії закону про оцінку впливу на довкілля ми відчували реальний спротив деяких українських підприємств та наміри дискваліфікувати цей закон».
До речі, всі бажаючі можуть висловити свою думку щодо ОВД за телефоном гарячої лінії Мінприроди із питань ОВД: 044 - 206-20-89.
10. Реальна картина практики закону в лісовій сфері
Райдужні погляди міністра на виконання закону, схоже поділяють тільки екологічні активісти та його підлеглі. Абсолютна більшість фахівців, які займались документацією з ОВД в лісгоспах в цілому негативно оцінюють його якість та нормативну конструкцію. Типові відгуки про коментоване законодавство в них приблизно такі: «навіщо і заради чого вся ця смуга перешкод», «апогей бюрократії», «свавілля Мінприроди», «порожнє паперотворіння», «викачка грошей із лісгоспів», «самі не знають, що написали», «корупційні ризики», «абсолютна дурня – ОВД на суцільні рубки для згорілих або мертвих дерев», «хто буде прагнути створювати нові ліси, якщо до пекельних кіл землеустрою додали бюрократичне пекло ОВД ?», «це вигідно тільки проектним організаціям» тощо.
Банально, але будь-який закон не просто повинен «працювати», в реалізовуватись для досягнення певної мети. Виходячи із методології та принципів системного аналізу, оцінювати будь-який закон потрібно виходячи із досягнутих задекларованих ним же завдань. Завдання закону «Про оцінку впливу на довкілля» визначені в його преамбулі: «….. запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.»
Отже, саме через призму виконання вказаних завдань потрібно оцінювати дію коментованого нормативу, в тому числі – у лісовій сфері. Саме це має стати в подальшому предметом ретельного аналізу та дискусій. Одразу хотілось би застерегти від стандартних аргументів: «..тому що так в Європі..», «..тому що ми зобов’язані були імплементувати» і т.д. Вважаю, до оцінки бюрократичних процедур як засобу забезпечення екологічної безпеки слід підходити вкрай прагматично, виходячи із наявного стану економіки природокористування та досягнення реального, а не «паперового» захисту довкілля, користуючись при цьому об’єктивними оцінками ефективності цілей та засобів.
На даний час можна констатувати декілька фактів, пов’язані із реальним виконанням закону в лісогосподарській практиці, а саме:
По-перше, норми закону про ОВД в лісовій частині виписані вкрай неякісно. Настільки неякісно, що Мінприроди не лише не може їх адекватно пояснити, але не здатне буквально виконати погоджений ним же закон. Це є факт.
По-друге, процедура ОВД є не тільки довготривалою, але і коштовною. І якщо для лісгоспів суми витрат на процедуру з лісовпорядкування можуть обчислюватись сотнями тисяч, то приміром, для надрокористувачів витрати сягають мільйони гривень. https://www.epravda.com.ua/rus/columns/2018/06/11/637661/
(В подальшому ці витрати закономірно перекладаються через собівартість на споживачів-покупців. Ну а далі деревообробники дивуються цінам на деревину, Мінекономіки вказує на нерентабельність державних підприємств, а політики сперечаються, чому не можна знизити ціни на газ і т.д.…)
По-третє, стандартні вимоги матеріалів ОВД у більшості не узгоджуються із специфікою лісовпорядкування та організацією лісогосподарських заходів. Це є факт.;
По-четверте, сподівання на те, що процедура призначення суцільних рубок викликатиме постійний ажіотаж у громадян, не виправдались. Фактично процедура ОВД за великим рахунком, постійно цікавить лише двох-трьох активістів.
По-п’яте, виправдовувати необхідність проведення ОВД європейською практикою буде спекулятивним, адже на відміну до більшості законодавчих «лісових» евро-моделей, вимоги до виконання та планування лісогосподарських заходів досить детально розписані у вітчизняних лісових нормативах.
По-шосте, більшість умов у висновках з ОВД лише дублює чинне законодавство, яке і так має виконуватись. Це є теж безперечний факт. Окремі умови у висновках Мінприроди потребують роз’яснень, а іноді - суперечать вимогам закону та відповідно можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Логічним, розумним та ефективним буде підхід за яким варто забезпечити розробку якісного лісового законодавства та реалізувати систему його якісного контролю. Це буде адекватною альтернативою бюрократичним громіздким процедурам з ОВД із його суперечливим паперотворінням та малозрозумілими повідомленнями, деталізаціями, звітами, висновками, планами, моніторингами і т.п.
Олег Сторчоус
Травень 2019 р.